v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - модниці дівиці.


КУЦА ФЕНЬКА

Десять літ финтила Фенька в модній міні-юбці,
Але пари підшукати не вдалось голубці.
І не знала б Фенька бідна, як їй бути далі,
Та замітку прочитала в свіжому журналі,
Що в столиці електронні є вже автомати,
Що дівкам допомагають женихів шукати.
Жвава Фенька найкоротшу одягла спідницю
І негайно полетіла літаком в столицю.
В інститут прибігла Фенька рано на світанку
І надряпала записку на вузенькім бланку:
«Підшукай мені, машина, щоб жених був класний,
Представительний мужчина, а не шкет нещасний.
Щоб імел він чин солідний, персональну дачку,
Збереженія на книжці й льогковую тачку.
Був неп'ющий, некурящий і до гроба вєрний.
В заключення сообщаю свой портрет примєрний.
В мене талія ізящна і фігура стройна,
А за проче-остальноє тоже я спокойна».
Розписалася під бланком ще й черкнула риску.
Вклав учений у машину Феньчину записку,
І дала машина Феньці відповідь куценьку:
«Представительний мужчина чхать хотів на Феньку!»

 

ПОЛЮБУЙТЕСЬ, ДОБРІ ЛЮДИ!

У неділю вранці-рано лає дочку мати:
— Де ти тільки научилась таке виробляти?
Настовбурчила над лобом високу копицю.
Вузесеньку, як дудочка, пошила спідницю.
Як на себе натягаєш оту одежину,
Наче пхаєш гарбузяку у тісну торбину.
Скажи мені, ти людина, чи ти лялька з клоччя?
Ну де твоя соромливість? Де скромність дівоча?
Повертаюсь позавчора з роботи додому,
А ти стоїш з якимсь типом біля гастроному.
Той розпатланий стиляга, безсоромна пика,
Обніма тебе при людях, за що хоче смика.
А ти йому, поганому, підставляєш щоки,
Регочешся та зиркаєш на чотири боки:
Полюбуйтесь, мовляв, люди, яка я раденька!
Яку мене дурнувату виростила ненька...

ОСТАННЯ МОДА

Ходить модниця дівиця по вулицях міста.
В неї зачіска коротка, як у футболіста.
Штани на ній чоловічі, сорочка хлопчача.
В руці сумка з мішковини, як шанька коняча.
Порівнялася зі мною, глянула у вічі,—
Я й подумав: кепські справи наші чоловічі.
Як почнуть так одягатись всі жінки й дівиці,
То між ними і між нами не буде різниці.
Як не буде? Не дозволю знищити різницю.
Візьму завтра ж та й надіну жінчину спідницю.
Не якусь там, а джинсову, всім навдивовижу.
Щоб іти не заважала, ззаду розчикрижу.
Обіллю себе духами, щоб кругом пахтіло,
Щоб від того аж у носі кожному вертіло.
Наквацюю під бровами темно-сині смуги,
Щоб були красиві очі, наче у папуги.
Наяложу нігті лаком, обпиляю трішки,
Щоб були вони у мене гострі, як у кішки.
Роздобуду брезентову торбу вузлувату,
На якій намалювали пику бородату.
На шпильочці тонесенькій черевики взую
І по місту з вихилясом, з форсом помандрую.
Дивуватись будуть люди: — Ах, яка картина!
Це опудало городнє — дама чи мужчина? —
А коли хто-небудь крикне: — Він здурів, їй-богу! —
То я шпилькою такому наступлю на ногу
І скажу: —Ти жмот нещасний, дубова колода!
Що ти тямиш у культурі? Це ж остання мода!

БАЛАДА ПРО ТИМОШКУ

Ой просила дівчинонька стареньку ворожку:
— Причаруйте ви до мене парубка Тимошку.—
Баба карти розіклала.— Бачу, як картину.
Вийдеш заміж за Тимошку, матимеш дитину.
Буде щастя в тебе в хаті литись через вінця.
— Скільки ж дати вам, бабусю?
— Поклади червінця.—
А дівчина червоніє, сумку вивертає.
— Ось, бабусю, половина. В мене більш немає
І скривилася ворожка, наче муху з'їла:
— Принеси іще п'ятірку, бо не буде діла.
Не носила більше грошей дівчина ворожці,
Хоч зуміла закрутити голову Тимошці.
І справдилось віщування лиш наполовину:
Заміж дівчина не вийшла, а має дитину.

 

КУДЛАЙ

Стала Капа від безділля схожою на бочку.
Нудить світом та собачку водить на шнурочку.
Невідомої породи собача у Капи:
Зверху вовни оберемок, знизу — куці лапи.
Зустрілася якось Капа з другом своїм Тедом.
Той їй сипле компліменти, просто маже медом:
— Ну ж і песик! Я ніколи не видав такого.
Як узнати, де голівка, а де зад у нього? —
Капа каже: — Тут потрібен лиш єдиний дотик.
Тикни пальцем — якщо вкусить, попав, значить, в ротик.

КРАСА НЕНАГЛЯДНА

Дістає Ельвіра лаки,
Робить манікюри.
Для Ельвіри — це ознаки
Вищої культури.
То раніш вона питала:
— Хочеш дулю з маком? —
А тепер, бува, як скрутить,
То виходить — з лаком.

ЗАЗДРІСТЬ

Кожен має, як то кажуть, розум свій і смак.
У театрі стильна діва говорила так:
— В цих артисток на естраді — золоте життя.
Мають змогу показати всім свої плаття.
Візьме в ручку мікрофончик, плічками трясе —
Збоку, спереду і ззаду людям видно все.
Я, можливо, на концерти в кращому ходжу,
Ну а де його — в антракті в фойє покажу?
Хто там буде придивлятись у тому фойє?
Там же дивляться, чи пиво у буфеті є.

НАРЕЧЕНА

Дві дівиці розмовляють в зеленім саду.
— А я завтра з Аркашкою до загсу іду.—
Друга каже: — Та ви ж різні, як полум'я й лід.
Він же тебе, по-моєму, ще й не зна як слід.—
Наречена здивувалась: — Яка ти чудна!
А хто ж мене заміж візьме, як усе узна?

ХУХРИ-МУХРИ

Там, де річка голуба в'ється біля гаю,
Хлопець дівчині сказав: — Я тебе кохаю.
— Значить,— мовила вона,— візьмем паспортишки
І на пару швирнемось завтра до загсишки.
З нами там хухри-мухри, трохи поговорять,
Строк дадуть, халам-балам, штемпель пришпандьорять.
— Звідки в тебе ці слова? — хлопець гірко хмуриться.
А вона відповіда: — Що ти корчиш пуриця?
Ти мені не заливай правил пунктуації.
Я скажу ще й не таке після реєстрації.

КОСА РУСА

Запитала мати доню: — Голубонько мила,
Навіщо ти коротеньку зачіску зробила?
В тебе ж, доню, дуже довге та густе волосся.
В яку б воно розчудесну косу заплелося!
А колись же довгі коси плекали дівчата,
Стрічки у них заплітали у будні і свята.
Було глянеш: іде дівка, сама, як калина,
Та ще й коса до пояса, а то й до коліна.
Отож колись і взнавалась по косі різниця,
Де дівчина невінчана, а де молодиця.
— Та годі вам! — обірвала дочка свою маму.—
Це виходить, що робили женихам рекламу:
Дивись, мовляв, де дівчина, а де молодиця.
Тепер, мамо, в цьому ділі стерлася різниця.
Тепер усі досвідчені, з такими не грайся:
Піди в загсі запишися, потім розбирайся.

БЕТХОВЕН

Похвалилась Елла Беллі: — Вчора в ресторані
В джаз-оркестрі сам Бетховен грав на барабані.
Імпузантний, симпатичний, голова красива,
Профіль римський, а чуприна, як у лева грива.
— Перестань,— сказала Белла,— далі не описуй.
Ти Бетховена не знаєш, він же зовсім лисий.

ПІДКОВАНА ДОНЯ

Просить доня свою матір: — Голубонько-ненько,
Купи мені на базарі чобітки гарненькі.
— Вередуєш,— каже мати.— Знай же, моя мила,
Як була я молодою, в валянках ходила.
Ви ж у фільмах подивились всякі закордони
Та й пнетеся у буржуйок переймать фасони.—
А дочка: — Так то ж буржуйки, а ми всі — трудящі.
Чом же ноги у буржуйок мають бути кращі?

БРЕХЛИВА СУСІДКА

Дочка губи помадою увечері маже.
Мати дивиться на неї і сердито каже:
— Он сусідка всюди дзвонить, що ти, дурнувата,
Вчора в сквері цілувала прилюдно солдата.—
А дочка: — Нехай не бреше та сліпа мегера,
Бо я в сквері цілувала якраз офіцера.

УЧЕНА РОЗМОВА

Зустрілися на дорозі Муза і Жанетта.
У Жанетти під пахвою журнал і газета.
— Ти подумай тільки, Музо! Пишуть у журналі,
Що є люди аж на Марсі, а може, ще й далі.
— От сказала! — гордовито відмахнулась Муза.—
Це ж іще не точні факти, а гіпотенуза.

БАЗАРНЕ КОХАННЯ

Народила дитинчатко легковажна Ада.
Дід онукові не радий і баба не рада.
— Як же звати його батька — Федором? Іваном?
Ада дивиться спідлоба й каже: — Сулейманом.
— Звідкіля ж він. Сулейман той?
— Приїздив з Кавказу.
Я зустріла на базарі й полюбила зразу.
— Де ж він зараз, Сулейман той? — не вгаває мати.—
Із якого він району? Ти ж могла спитати?
— Е, спитаєш,— злиться Ада.— То ж така дубина.
Знав по-нашому три слова: «Руб за апельсина!»

КНИГОЛЮБКА

Покохав старий професор
Стильну діву Жанну.
Діва зразу ж заявила:
— Йдем до ресторану.—
І пішли. Дівуля хоче
Бацать буги-вуги,
А професор їй торочить
Про свої заслуги.
— В мене,— каже,— книг зібралось
Тисячі чотири.
Зайняла бібліотека
Майже півквартири.
Можеш,— каже,— переглянуть
Всю бібліотеку.
Покажу тобі Спінозу,
Покажу Сенеку.
Маю рідкісні видання
Фіхте й Фейєрбаха...
Дожувала шмат свинини
Кручена діваха,
Облизалася, мов кішка,
Що доїла мишку,
І сказала: — Показав би
Краще ощадкнижку!

АРИСТОКРАТИ

Йде дівиця вздовж по вулиці
І людей не поміча.
До грудей у неї тулиться
Дурнооке собача.
А назустріч сонно шваркає
Друг дівиці Боб Капшук.
Затягнувся він цигаркою
Та собаці в очі — хук!
— Ти дивися,— каже,— кривиться.
Відвертається, ти глянь,
Як на мене злобно дивиться...—
Діва каже: — Перестань!
От якби ти був собакою,
А тобі якесь мурло
В ніс коптило цигарякою —
Тобі б весело було?


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов