v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - солдатські байки.


ПІШОВ СИНОК У АРМІЮ

Пішов синок у армію. Дрібні листи пише:
«Міцно тата обнімаю, маму — ще міцніше.
Взяли мене у піхоту. Прошу маму й тата:
Вишліть сотню карбованців. Куплю автомата».
Через місяць той синочок пише ще дрібніше:
«Люблю сильно свого тата, маму — ще сильніше.
Я вже став артилеристом. Любі мамо й тату!
Вишліть двісті карбованців. Я куплю гармату».
От відправив батько гроші й сів листа писати:
«Любий синку! Вчися влучно бити із гармати.
Та не здумай переходить в танкову частину,
Бо купити тобі танка я не зможу, сину».

 

СОЛДАТСЬКА ЛІРИКА

Хлопець виїхав служити у далекий край
І коханій пише звідти: «Жди мене, чекай!
Я тебе не забуваю, не забудь і ти.
Я не можу надивитись на твої листи.
Навіть марки відриваю і цілую їх,
Бо на них сліди лишились від губів твоїх».
А кохана пише: «Милий! Жду тебе й люблю,
Тільки знай, що до конвертів марок не ліплю.
На губах вони лишають неприємний слід,
І за мене марки ліпить мій любимий дід».

 

ТАЄМНИЦЯ

Як ішли у баню митись молоді солдати,
Відпросивсь один єфрейтор цигарок узяти.
У ларку сидів привітний дядько сивочубий.
— Як там служиться,— питає,— голубе мій любий?
Послужив і я, синочку, у такому ж роді.
Скільки вас, таких орляток, числиться у взводі?
— Це,— розсердився єфрейтор,— наша таємниця,
І питати про подібне зовсім не годиться.
— Та хіба ж я,— каже дядько,— схожий на шпійона?
Я ж, синочку, з Борщагівки, а не з Пентагона.—
Цигарок розкрив коробку: — Забирай без плати.
По три штуки на солдата дозволяю взяти.—
А єфрейтор треться-мнеться: —Дивний це подарок.
Як по три, тоді давайте двісті сім цигарок.

СНАЙПЕР

Перший раз у тир прийшли молоді солдати.
Жвавий, бравий старшина учить їх стріляти.
— Ти чого-то в «молоко» палиш? Недотепа!
Дай рушницю, покажу, як стріляти треба.—
Раз пальнув і не попав...— Що ти там киваєш?
Це тобі я показав, як ти сам стріляєш.—
Вдруге стрельнув — промахнувсь.— Не хіхікай,— каже.—
Я наочно показав, як дружок твій маже.—
Втретє стрельнув і таки влучив по мішені.
— От стріляти треба як, лопухи зелені!

ВЕЛИКИЙ ЧИН

Взяли торік у армію Федька Каракузку.
А недавно він на тиждень прибув у відпустку.
Все на ньому — як улите. Чоботи блискучі.
Такі хлопці не бояться ні грози, ні тучі.
Прийшла внука провідати стара його бабка.
— Мундир,— каже,— в тебе добрий і хороша шапка.
Тільки я на еполетах розумію слабо.
Це який же чин у тебе?
— Я єфрейтор, бабо.
— Молодчина! — головою баба похитала.—
Це ж ти маєш офіцерів? Маєш генерала?
— Маю, бабо,— каже хлопець,— не бува без цього.—
Баба пальцем насварилась і сказала строго:
— Мундир в тебе, як улитий, до діла пошитий.
Та я знаю твій характер: ти дуже сердитий.
Не зазнайся, хоч і маєш великого чина:
Не кричи на генерала, бо він теж людина.

 

ДАЙТЕ ПРИКУРИТИ!

Стрів єфрейтор чоловіка ввечері старого.
— Дай, папашо, прикурити,— кинувся до нього.
Чоловік підставив люльку і сказав поважно:
— Ви, шановний, придивляйтесь до людей уважно.
Де це видано? Єфрейтор в місті, серед парку
Генералові у люльку тикає цигарку.—
А єфрейтор пихнув димом і нахмурив брови.
— Я дивуюся,— говорить,— що це за розмови?
Як же може свій своєму прикурить не дати?
Ви тихіше, бо почують рядові солдати!

НАОЧНИЙ УРОК

В казарму входить генерал, а там нема нікого.
Лише солдатик молодий мете в кутку підлогу.
Оглянув ліжка генерал — порядок ідеальний.
— Ви хто? — солдатика пита.
— А хто ж іще? Днювальний.—
Нахмурив брови генерал: — Ви ніби впали з неба.
Невже, скажіть, не вчили вас, як діяти вам треба?
Давайте віник. Уявіть, що відбулося чудо:
Не я, а ви тут генерал, а я днювальним буду.—
І ось нагнувся генерал, немов мете підлогу,
А наш солдатик молодий крокує від порогу.
Розправив плечі генерал, приклав до шапки руку...
Солдатик браво козирнув та й відчубучив штуку.
Він генералові не дав розкрити навіть рота:
— Не треба рапорта, метіть. Робота єсть робота.

 

КУЛЬТПОХІД

Нарядилися солдати, наче на парад.
Перед строєм промовляє молодий комбат:
— Важко буде, трудно буде. Знаю, хлопці, сам,
Що напружити всю волю доведеться вам.
Але труднощів боятись нам не до лиця:
Ми досидіти повинні п'єсу до кінця.

ЧУДОДІЙНИЙ БОРЩ

Серед ночі в завірюху стука хтось до хати.
— Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати?
Документи покажу вам. Я боєць піхоти.
Ми в похід ходили вчора. Я відстав від роти.
Дві доби блукав у лісі, не знайшов дороги.
Дві доби не їв нічого, приморозив ноги.—
За дверима чути голос: — Вірю вам прекрасно.
Я одна, а ви мужчина. Це мені опасно.—
А солдат зубами дзвонить: — Що ж тут опасатись?
Я ж два дні не їв нічого. Не почну ж кусатись.—
За дверима той же голос: — Та воно-то ясно.
Темна ж ніч, а ви мужчина. Це мені опасно.—
А солдат: — Та я ж кажу вам, збився із дороги.
Дві доби не їв нічого, приморозив ноги...
Відчинила жінка двері, просить гостя в хату.
Насипає борщ гарячий, подає солдату.
З'їв солдат борщу тарілку, ще й добавки просить.
Як наївся, розігрівся.—Мабуть,—каже,—досить.
Ти чудесна господиня, борщ у тебе класний,
І тепер я відчуваю, що стаю опасний.

 

ВИСОКА ЧЕСТЬ

Ще будучи єфрейтором, у давню годину
Узяв Сидір дружиною доярку Марину.
А коли він дослужився аж до генерала,
Жінка глянула на нього й весело сказала:
— Хто б про тебе міг подумать, що таке добудеш,
Що колись ти чоловіком генеральші будеш?

 

ЛІРИЧНА БАЙКА

У тролейбусі з сидіння дівчина устала.
— Йдіть, будь ласка, тут сідайте,— просить генерала.
Генерал старий пригладив шевелюру сиву,
Подивився на дівчину, гарну, чорнобриву,
Порівняв її у думці з дивним діамантом І подумав:
«Де була ти, як я був сержантом?»
Ось така лірична байка. З неї ми узнали,
Що за юністю шкодують навіть генерали.

ПІШЛИ НАШІ ВГОРУ...

В армії рік прослуживши, Панас
Перше одержав звання.
Сів біля столу і пише батькам:
«Здрастуйте, мила рідня!
Я вже по службі угору пішов.
Чим і порадую Вас!»
І підписався: «Бувший Ваш син,
Нині єфрейтор Панас».


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов