v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - малята-дошкільнята


БЛИЗНЯТА

Тракториста молодого Грицька Воротила
Повідомили: близняток жінка народила.
Він біжить до родбудинку, дума: два синочки!
А насправді їх ще більше: синок і дві дочки.
Вскочив Гриць до коридора, не пускають далі.
— Гляньте в шибочку,— говорять,— он де ваші лялі.
Гриць у шибку заглядає: — Бачу дві дитини.
А що в. третьому пакунку? Запасні частини?

БРЕХУНЕЦЬ

Докоряє дід старенький внукові малому:
— Я, як був таким маленьким, не брехав нікому.
— Засвітилися лукаво очі у хлоп'яти:
— А як стали вже великим, почали брехати?

БУЙНІ ПРЕДКИ

Вдарив батько спересердя хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав та й питає в нього:
—Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало.—
І сказало хлопченятко, заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.

В КОГО БАТЬКО РОЗУМНІШИЙ

Сперечаються хлоп'ята, жваві дошкільнята.
— А наш татко розумніший за вашого тата!
— Чого ж це він розумніший?
— Того, що наш тато
Грошей вашому позичив отако багато.
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.
Він як гроші позичає, то не повертає.

ГЕРОЙ

Вернувся татко із Кавказу,
Вхопив синка на руки зразу:
— Чи був, синочку, хтось у нас,
Коли я їздив на Кавказ? —
А той говорить: — 3 яродрому
Один ходив до нас додому.
Все говорив, що він пілот,
Що дуже любить самольот.
Своїм геройством вихвалявся,
А сам без мами спать боявся.

ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ

— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі.
Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуні татко...
— І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людському...

ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!

Слово мудрої бабусі
Вам, вусаті і безвусі.

— Народилося дитятко. Мамі радість, татку — теж.
Що з малим робити далі? До попа ж не понесеш,
А оновлених обрядів небагато в нас, на жаль.
Дехто нині пропонує видавать батькам медаль
І на ній писати букви, що такого-то числа
Народився син маленький а чи донечка мала.
Чи розумна це затія, не казатиму я вам.
Як на мене, то медалі я давала б матерям,
А батькам, в яких родились перша донька чи синок,
Я чіпляла б невеличкий біля галстука дзвінок.
І звеліла б, щоб носили всі батьки дзвіночки ті.
Більш було б у нас порядку у сімейному житті.
Тільки вздрів жонатий дядько гарну дівку, став, як пень,
Тільки здумав підморгнути, а дзвінок на шиї: дзень!
Чи за жінкою чужою той татусь побрів, як тінь,
Крутонувся скоком-боком, а дзвінок на шиї: дзінь!
А як сказиться той татко та із дому дралала,—
Дожене його дружина, як блудливого козла.
Не зуміє він сховатись ні вночі, ані удень,
Бо дзвінок на шиї скаже: — Ось я, люди! Дзень-дзелень!

ДІДОВА ПРИТЧА

Ледаченького онука поучає дід:
— Уставать раніше треба, довго спать не слід.
Чув я притчу: встав раненько добрий молодець,
Вийшов з хати, на дорозі бачить гаманець.
— Що ж було,— онук питає,— в тому гаманці?
— Звісно, що. Були там гроші, три карбованці.
— Ну, а далі,— внук питає,— далі що було?
— Молодець купив у лавці ковбаси кіло.— Внук розплакався:
— Я буду іще довше спать. Ковбасу за чужі гроші соромно куплять...

ДОБРОМ ЗА ДОБРО

Хлопченя сусідське
Вскочило до хати:
— Йдіть корову поможіть
Дохлу закопати!
А як ваша здохне, може,
То й вам татко допоможе.

ДОРОГИЙ ГІСТЬ

Прийшли в гості дядько й тітка, біля столу сіли,
По чарчині випивали, стиха гомоніли.
Не спускав очей із дяді кучерявий хлопчик,
Ясноокий, повнощокий, жвавий, як горобчик.
Раптом кинувся до гостя: — Ох ви, дядю, сила!
Про вас, дядю, моя мама правду говорила.—
Умегелив дядько миску киселю смачного,
Взяв хлопчину на коліна та й питає в нього:
— Ну так що ж про мене, синку, говорила мама?
— Що у вас не пузо, дядю, а бездонна яма.

ДУША Й ТІЛО

От біда! Накоїв шкоди пустунець синок.
Татко врізав нижче спини, знявши поясок.
Той у сльози. Батько просить:
— Годі сльози лить.
Ну не плач, бо вже у мене аж душа болить.—
Та синочка це, як видно, мало утіша.
— Тут болить у мене дужче, ніж твоя душа.

ІМЕНИНИ

Зібралися якось гості в Козолупа Мини,
Випивали, відзначали його іменини.
Вийшов Мина із-за столу, взяв за руку тітку
І пустився вибивати громову чечітку.
Раптом хлопчик-п'ятиліток вскочив у кімнату.
— Там тебе до телефону викликають, тату!
— Бач, синочку, всі вітають Мину Козолупа.
— Ні, питають, який дурень об підлогу гупа.

КАЗКА

Вже ніч надворі. Не спить дитина.
Схилився батько над ліжком сина
І виявляє любов і ласку.
— Послухай,—каже,— синочку, казку.
Так, значить, дід жив і, значить, баба.
Була в них, значить, ще й курка риба.
І сіла, значить, вона в гніздечко
І, так сказати, знесла яєчко.
Дід бив яєчко і баба била.
Ну баба, значить, теж не розбила.
А, так сказати, пробігла мишка...—
І тут синочок схопився з ліжка:
— Все значить, значить та так сказати...
Не треба казки! Я хочу спати.

КОЛЮЧЕ ПОЛЕ

Поля оглядати пішов агроном
Удвох зі своїм малолітком-синком.
Влізли вони в забур'янений лан.
Жалить хлопчину колючий бур'ян.
Він наступив на голки будяка.
— Чорти б узяли твого батька! — гука.
Батько до нього: — Що мелеш там ти?
Чийого це батька хай візьмуть чорти? —
Хлопчик злякався: — А що? А чого?
Як шкода твого, то хай візьмуть мого.

КОПІЄЧКА

Прийшла в гості до невістки сердита свекруха.
Сидить, бурчить, набридає, як осіння муха:
— Ой невісточко, невдале у тебе дитятко.
Якесь воно вовкувате, нме, як телятко.
Вже ж йому десятий місяць, а ще не балака.
Даю йому копієчку, воно каже: как а...-^-
А невістка відказує: — Чого ж дивуваться?
Хто вам тепер за копійку скаже, що ви ц я ц я?

ЛЕЛЕКА

Із родильного будинку повернулась мати.
— Тобі, синку,— пита батько,— сестру показати?
— А звідкіль вона взялася? — сердиться хлоп'ятко.
— Нам приніс її лелека,— фантазує татко.
Хлопчик дивиться спідлоба, крутить головою.
— Звідкіля ж у нас лелеки візьмуться зимою?
Всі лелеки полетіли в Африку далеку.
Краще, татку, ти спочатку принеси лелеку.

МАЛЕНЬКИЙ ДАЧНИК

Разом з мамою і татком на канікули в село
Невеличке хлопченятко до бабусі прибулої
І до чого ж здивувалось городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло — що б ви думали? —-коня.
Довго-довго із-за тину придивлялося воно,
Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: — Но!
-— Дядю, кояИк не поїде! — хлопчик вискочив на тин.—
Доки ви сиділи в хаті, з нього витік весь бензин. Хлопченя сусідське
Вскочило до хати:
— Йдіть корову поможіть
Дохлу закопати!
А як ваша здохне, може,
То й вам татко допоможе.

МАМИ НЕ ЗАМІНИШ

І таких, на жаль великий, носить ще земля:
Утекла від тата мама, кинула маля.
Довелось женитись тату в зрілі вже літа.
— Ну як тобі нова мама? — він синка пита.
Хлопчик мнеться, дуже довго добира слова:
— Обдурили тебе, татку, вона — не нова...

НЕПРАВДА

— Гей, Олено! — ізнадвору бригадир гука.
— Йди скажи: немає дома,— мати вчить синка.
Хлопчик вискочив: — Немає дома вже давно.
— Ти обманюєш, я маму бачив крізь вікно.—
А малий насупив брівки:
— Неправда якраз!
Мама першою з віконця побачила вас.

ОНУЧОК

— Лягай спати вже, онучку,— дід говорить басом.
— Я, як був таким маленьким, лягав з курми разом.
— А онучок зубки скалить: —• Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю, додолу не впали?

ОСЛИК

— Хочу, мамо, ослика. Хочу в магазин.
Купи, мамо, ослика!
— В тебе ж є один.
— Хочу, мамо, ослика.
— В тебе ж уже є.
— Мамо, хочу ослика.
— Знову за своє!
— Хочу, мамо, ослика. Хочу в магазин! —
Віршик цей читається сорок п'ять хвилин.

ОСО

— Чого плачеш? — внука Славку питає Вавило.
— Мене, діду, у долоньку осо укусило.
Воно, діду, такедовге,— показує Славка.—
Трохи жовте, трохи чорне, а в хвості булавка.

ПОМІЧНИК

Мама ввечері прийшла з поля, із прополки,
А назустріч їй біжить стрибунець Миколка.
Стерегло город і сад цілий день хлоп'ятко. —-
Ну, синочку, як діла?
— Мамо, все в порядку.
Я й циганці допоміг! .
— Що ж вона робила?
— На городі і в саду курочку ловила.
А курочка як стрибне! і сховалась в просі.
Якби я не допоміг, то ловила б досі.

ПРЯНИК

— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.—
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
— Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

РАДІОЛЮБИТЕЛЬ

Заснув татко на дивані, зігрітий обідом,
Хропе, сопе, свище носом, аж чути сусідам.
А синочок слухав, слухав, приглядався скоса,
Потім підбіг до батечка і крутнув за носа.
— Що ти, капоснику, робиш? — здивувалась мама.
— Виключаю, бо у татка погана програма.

САДОК

Йдуть малята по панелі,
Невеселі і веселі,
Безтурботні і сумні
Громадяни дошкільні.
Йдуть по вулиці малята.
Як за качкою качата.
Все це плем'я молоде
Вихователька веде,
Розмальована, пихата,
По-моднячому патлата.
— Загорулько, ширше крок!
Що ти дивишся убок? —
А у того Загорулька
На губі кумедна булька.
— Ти, Мурашко, підтягнись,
Бо загубишся колись! —
А у того у Мурашка
Ззаду тягнеться підтяжка,
— Куперман, чого ти став?
Перестань ловити гав! —
А у того Купермана
За щокою — півкаштана...
Десь у сквері дама та
Сяде й книжечку чита
Нецікаво, монотонно.
Діткам нудно, діткам сонно.
Додивляються вони
Перебиті ранні сни.
І ростуть отак без ласки,
Без бабусиної казки,
Без родинного тепла.
Отакі-то, брат, діла.

САША

Пожалійте, люди, карапуза Сашу:
Дуже він не любить їсти манну кашу.
Каже: — Як пожежником стану я колись,
Потушу пожежі, де б не зайнялись.
Тільки магазина я тушить не стану,
Де мені купує мама кашу манну.

ТАТКОВА РАДІСТЬ

Татко хвалиться синочком: — Хто б мені повірив?
Три годочки, а вже знає всіх тварин І звірів.—
Тітка книгу товстелезну Дістає із шафи.
— Що оце? — кива на зебру. —- Це такі зирафи.
— А оце? — осла підносить.
— Це таке лосатко.
— А оце? — на мавпу тиче.
— А оце мій татко!

ХАРЯ

Баба сердиться на внука: — Таке оглашенне...
Харя, чуєш,,повернися! Харя, йди до мене! —
Біля баби зупинився молодий мужчина.
— Що за слово? Що за харя? Це ж мала дитина.—
Баба з місця підхопилась: — Причепились даром.
Я ж не винна, що хлопчину назвали Ерхаром.

ХИТРА МАКІТРА

На базарі молоко продавала тітка
І поставила рядком хлопця-малолітка.
— Стій отут і ні на крок не відходь від мами.—
Підійшов до них дідок з довгими вусами.
Не торгуючись купив молока півлітра
І хлоп'яті підморгнув:
— В мене є макітра.
Виллю в неї молоко й кип'ятити стану.
Буде мало, то доллю ще й водиці з крану.
— А навіщо доливать? — хлопченя спитало.
Мама й так води в бідон налила немало.

ЧОГО ВАЖКО ДИХАТЬ

Сонце палить, сонце смалить. В небесах ні хмарки.
Дві бабусі розмовляють під вербою в парку.
Та, що справа, то Параска, зліва — то Палажка.
— І чого воно сьогодні дихати так важко?
— Ой голубко, не питайте,— мовила Параска.—
Ми ж колись не знали з вами, що таке коляска,
А дітей своїх маленьких на руках носили.
Нам для цього, слава богу, вистачало сили.
А тепер гуляє мама, як ота принцеса.
Покладе дитя в коляску — хай везуть колеса!
І ростуть з дітей персони, що ходить не звикли.
їм давай машини всякі, різні мотоцикли.
Як залізе у кабіну, на м'якому сяде,
То таке ж уже щасливе і таке вже раде!
Вже машин тих на дорогах стільки розвелося,
Що підземні переходи рити довелося.
Кожне любить роз'їжджати та бензином чмихать.
Через це тепер і в парках стало важко дихать.

ЧОМУ СТАЛО ДІТЕЙ МАЛО

Заснувався тихий вечір голубим туманом.
Гомонять пенсіонери під старим каштаном.
— От раніше,— перший каже,— люди були бідні,
А траплялися не часто серед них бездітні
Тож, бувало, тільки й меблі, що ікони 5 ступа,
А крикливої малечі в кожній хаті — купа:
Ось узять сім'ю хоч нашу. Що був за достаток?
Але нас у батька круглий виросло десяток.
А тепер тобі-І-тут ясла, там вам — родбудинки,
А у сім'ях щонайбільше дві чи три дитинки.—
Другий мовить: — Прямо скажем, факти неприємні.
Але ж люди, як згадаєш, дуже були темні..
Він спочатку голопупих назбира півхати,
А вже потім сушить мозок, чим їх годувати.
Нині всі живуть, нівроку, в. більшому достатку,
А викохують у сім'ях тільки по дитятку.
Чи не годі обкрадати себе і природу,
Щоб не було переводу хорошому роду?

ЧУДНИЙ ШКОЛЯР

Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки.
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,—
Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.

ЧУЖІ ВУХА

Прийшли в гості дядько й тітка, біля столу сіли,
По чарчині випивали, стиха гомоніли.
Не спускав очей із дяді кучерявий хлопчик,
Ясноокий, повнощокий, жвавий, як горобчик.
Раптом кинувся до гостя: — Ох ви, дядю, сила!
Про вас, дядю, моя мама правду говорила.—
Умегелив дядько миску киселю смачного,
Взяв хлопчину на коліна та й питає в нього:
— Ну так що ж про мене, синку, говорила мама?
— Що у вас не пузо, дядю, а бездонна яма.


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов