v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - дідусі й бабусі.


АНТЕНА

Жили собі дід і баба в новенькій хатині
Та й купили телевізор — це не диво нині.
Дід поставив телевізор на столі в кімнаті,
А сам поліз прибивати антену на хаті.
Примостився на вершечку, щось мудрує, крутить
Та командує старою, воду каламутить:
— Як там, бабо, засвітилось?
— Та все у тумані.
— А чи мене там не видно збоку на екрані?
— Ні, спочатку миготіло, наче в день негожий,
Тепер диктор виступає, на тебе похожий.
— Чим похожий? — дід на бабу кинув погляд косий.
— Такий, як ти, шепелявий і трохи гундосий.

ВЕЧЕРЯ

Почалась весна ясна, щедра та ще й мила.
Баба ввечері у сад вікна відчинила.
Дід умився, сів за стіл. Баба ставить їжу:
Глечик з кислим молоком і картоплю свіжу.
Та картопля — як вогонь! Дід очима блиска.
Стукнув-грюкнув — і в вікно полетіла миска.
Дід був добрий чоловік, та крутий на вдачу.
Страву їсти не любив надто вже гарячу.
Жаль картопельки старій, смажила ж на салі
Спересердя глек вона кинула ще далі.
Дід полаятись хотів, а тепер лиш мека.
— Ти навіщо у вікно викинула глека? —
Баба каже: — За вікном ясно світять зорі.
Я й подумала, що ти їстимеш надворі.

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

Рада була, радесенька бабуся Федора,
Як їй радіо у хату провели учора.
Увечері репродуктор мовив громогласно:
— Завтра опадів не буде, сухо буде, ясно...—
Баба встала пораненьку, вийшла на подвір'я
І розклала на ряднині, щоб сушилось, пір'я.
Сонце встало, як умите, йде все вище й вище.
Раптом дощ як уперіщить, вітер як засвище!
Підхопило пір'я з двору й потаскало вгору.
Це як громом оглушило стареньку Федору.
— А казало ж: без опадів...
А казало ж: сухо...—
Взяла вона репродуктор, як кота, за вухо,
Прив'язала до ломаки й вистромила з хати.
— Мокни і ти, окаянний, щоб знав, як брехати!

 

УЧЕННЯ — СВІТ...

Зубрить дід англійську мову,
Хоч йому вже близько ста.
З словником казки дитячі
Помалесеньку чита.
— Пліз гет май шюз мендід, бабо! —
Раз повів він мудру річ.
Баба злиться: — Що це значить?
— Постав валянки у піч.—
Вранці баба діда будить:
— Гей-окей! Шурлей-мурлів! —
Дід питає: — Що це значить?
— Правий валянок згорів...

ПРИМАНКА

Листа пише стара мати:
«Здрастуй, любий сину!
І живеш ти у достатках, і маєш машину.
В тебе дома і на службі вистача мороки.
Не був ти в нас, голубчику, вже чотири роки.
У нас добре уродили яблука і грушки.
Ми багато насушили усякої сушки.
А у тебе ж, синку, фрукти й овочі з базару.
А ти ж любив ще змалечку попити узвару.
А ще у нас інтересна новина є, синку.
Ми недавно, на тім тижні, закололи свинку».
Подумала стара мати і ще дописала:
«Приїхав би хоч заради свіженького сала».

Трапляються синки такі, дівать правду ніде,—
Що як салом не підмажеш, то в гості й не їде.

ЯК ШУКАЛА БАБА ВІЗУ

Пішла баба до райради, понесла бумажку.
— Дайте пенсію, синочки, бо без неї важко.—
Їй у відділі сказали:
— Непроста це справа.
Підійнятись треба вище, взяти візу в зава.—
Лізе баба вгору, вгору. Другий поверх, третій...
Але зава не застала в його кабінеті.
Секретарка губи маже, розтира помаду.
— Зав пішов на п'ятий поверх,—каже,— на нараду.—
Лізе баба аж на п'ятий, на перила пада,
А їй кажуть: — Зав спустився.
Йде внизу нарада.— Сіла баба та й сказала:
— З'їжте вашу візу,
Я однаково додолу вже сама не злізу.

СЕКРЕТ ДОВГОЛІТТЯ

Дев'яносто вісім років дідові Панасу,
Та старий іще, нівроку, не хворів ні разу,
Лікарі йому не вірять:
— Жодної хвороби?!
Як вас, діду, обминали віруси й мікроби? —
Дід лукаво поглядає, гладить пальцем брови.
— Так були ж колись у мене нелегкі умови.
Був голодним і холодним, то й загартувався.
Всі мікроби поздихали, я — живим остався.

ЦІКАВА БАБУСЯ

Розказував людям лектор про будову світу,
Про планети і про Землю, про її орбіту.
Під кінець одна бабуся встала та й питає:
— Так ви кажете, що бога не було й немає?
— Це доведено вже точно,— мовив лектор строго.—
Була кругом матерія і більше нічого.—
А бабуся кінчик хустки зім'яла у жмені.
— І ви всього не знаєте, хоч і дуже вчені.
Якщо справді матерії скрізь було доволі,
То чого ж Адам і Єва жили в раю голі?

ДІДОВА ПОМИЛКА

Ми тепер учені стали, всі ми — молодці.
Точно лічимо проценти жиру в молоці.
Знаєм ми, що пити жирне молоко не слід.
А яку страшну помилку припускав мій дід!
Молока, бувало, глечик вихилить до дна
І які проценти в ньому — ні бум-бум не зна.
А чи жирність там нормальна, навіть не пита...
От доводила до чого людей темнота!

ДЕЛЬФІНИ

Про дельфінів каже баба:
— То ж такі хороші!
Я читала у газеті: на людей похожі.
Пишуть так, що в море впасти довелось людині,
Так дельфін її на сушу витаскав на спині.
Дід зітхнув і посміхнувся хитро й саркастично.
— Треба, бабо, до усього ставитись критично.
Між людьми надибать можна створіннячко боже,
Що воно тебе у ложці утопити може.

КУРЯЧА ГРАМОТА

На мій погляд, це хороші завели порядки,
Що на курячих яєчках ставляться печатки:
Якого числа
Курочка знесла.
Ось купила бабусенька яєць два десятки.
— Звідки ж на них,— дивується,— взялися печатки?.—
А дід каже: — Не дивуйся. Є спеціалісти,
Які можуть з печаткою й не туди залізти.

КИСЛИЙ ПИЛИП

Коли, бува, не зустріну сусіда Пилипа,—
Сплюне набік, скривить губи і носом захлипа.
— Дали,— каже,— квартирьонку. Вобще, непогана.
Тільки тісно в туалеті й малувата ванна.
Коли себе обмиваю, мочалкою драю,
То, повіриш, аж до носа ноги задираю.
Купив ліжко загрянишне, а воно вже рипа...
Така, коли не послухай, біда у Пилипа.
А в Пилипового діда була лиш халупа,
А в халупі тільки й меблів, що дубова ступа.
Хоч ходив він місяцями у одній сорочці,
І купався лиш на паску у старенькій бочці,
І спав просто на соломі, укрившись кожухом,
А не скиглив, і не хлипав, і не падав духом.

ТЕМНІ РАКИ

У саду Федос учений з дідом розмовля.
У Федоса руки білі, в діда — як земля.
— Прожили ви вік, як раки,— бубонить Федос.—
Ви ж не знали, що за штуки ванна, пилосос,
Телевізор, холодильник, радіо, літак...—
Дід хитає головою:
— Все це, звісно, так.
Темні ми були, як раки. Спорити не варт.
Я узнав лише недавно, що таке інфаркт.
А тепер кругом учені. Нині знає всяк,
Що таке гіпертонія і що таке рак.
А про справжніх раків, синку, й згадувать дарма:
Всіх у річці потруїли. Жодного нема.

СИНОЧКИ

Жили собі дід і баба. П'ятьох синів мали.
А ті сини, як виросли, ученими стали.
Один став директором,
Другий просто ректором,
Третій просто лектором,
Четвертий інспектором,
А п'ятий — коректором.
Люди, бачте, все не прості.
Як приїдуть разом в гості,
То не знають дід і баба,
Хто із них директор,
А хто із них ректор,
А хто із них лектор,
А хто з них інспектор.
А хто той коректор.
А як стануть розмовляти
Ті сини та міркувати
Про якісь інструкції,
Та якісь продукції,
Та якісь дирекції,
Та якісь інспекції,
Та про ректорати,—
То здається, ніби турки зібрались до хати.
І не можуть дід і баба в ту розмову встряти,
Тільки, за народним звичаєм прекрасним,
Баба салом пригощає, а дід — медом власним.

 

ДАВНЯ ЗВИЧКА

Три машини біля двору різко зупинилися.
Із машин мужчини вийшли, дідові вклонилися,
Привітались та й питають:
— Як ви поживаєте?
Заглядаєте до клубу? У кіно буваєте?
— Та спасибі,— дід говорить.— Добре поживаємо.
Ми тепер по сім костюмів зі старою маємо.
Пар по вісім черевиків за три роки справили
Маєм «Волгу», тільки в сина на два дні оставили.—
А мужчини діду кажуть:
— Ми тут виступатимем.
Ми артисти. Вам концерти у селі даватимем.
— Тільки вибачте, шановний, ми оце подумали,
Чи не надто ви загнули з вашими костюмами? —
Дід кахикнув і признався:
— Не люблю тріпаться я,
Та гадав, що закордонна їде делегація.

ДЖИҐУН

Зажурилася бабуся та й сказала діду:
— Ой нічого не минає у житті без сліду.
Скільки раз ти залицявся до чужих, горнувся...
Бодай стільки на тім світі ти перевернувся! —
Дід скривився, мов від редьки:
— Годі, язиката!
Ти із мене після смерті зробиш акробата.

БУВАЛЬЩИНА

В дні воєнні незабутні, кажуть, це було.
Увірвалися фашисти у одне село.
Комендантом став єфрейтор, лютий чоловік.
Знав по-нашому три слова: яйка, млеко, шпік.
Якось він селом надвечір брів не знать куди,
А під хатою сиділи два старі діди.
— Ач, надувся фриць нещасний,— мовив дід Яким.—
Слухай, куме, як я буду розмовляти з ним.
— З німцем будеш розмовляти? Із оцим?
— Еге ж.
— Та хіба ж ти по-німецьки хоч словечко втнеш?
— Ге, як треба, то я, куме, й по-турецьки втну
— То давай тоді, балакай, починай, ну-ну...—
Дід схопився й заходився німцю козирять.
— Поцілуй мене в те місце, на якім сидять! —
Став єфрейтор та й питає по-німецьки: — Вас?!
— Точно так! Мене спочатку, потім кума раз.

СКАЖЕНА ФЕДОРА

Дивується все село на дурну Федору,
Яка рідну свою матір вигнала із двору.
Люди кажуть: — Що це ти?
Матір треба берегти.
Хоч вона робить не може, буде хату стерегти.—
Огризається Федора:
— Що це за балачка?
Нащо мені така поміч? В мене є собачка.

ЗАЖУРИЛАСЯ БАБУСЯ...

— Ти чого так зажурилась? —
Запитав старий стару.
— Ох, узнати б, де те місце,
На якому я умру...—
Дід скривився: — Що за користь
Від знаття була б того?
— Знала б місце,— каже баба,—
То обходила б його.

ДІДОВА ПОРАДА

Казав мені дід старенький, розумна людина: —
Пиши книжки, голубчику, товсті, як цеглина
А ще краще, як напишеш товщу за цеглину
Тоді зможеш, голубчику, купити машину.
А я діда не послухав, складаю усмішки.
Через це і шкандибаю по вулицях пішки.

 

ОТ КОЛИСЬ БУЛИ ДІВЧАТА!

Дорікає дід онуці: — Дивні нині діти.
Вже дівчата розучились навіть червоніти.
А колись були, голубко, дуже соромливі.
Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві.—
Тут онука аж руками вдарила об поли: —
Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!

РЕКЛАМА

Іде дідок по столиці, де вогні реклами,
Мов жар-птиці-блискавиці, сяють над дахами.
Іде дідок та й читає рекламні поради:
ЗАМОВЛЯЙТЕ В ГАСТРОНОМАХ ТОРТИ Й ШОКОЛАДИ!
НАЙЗРУЧНІШИЙ ТРАНСПОРТ НИНІ — ЦЕ ТАКСОМОТОРИ!
ЇДЬТЕ В КРИМ ВІДПОЧИВАТИ, ЖДУТЬ ВАС МОРЕ Й ГОРИ!
КОРИСТУЙТЕСЬ ЛІТАКАМИ — ВИГРАВАЙТЕ В ЧАСІ!
ЗБЕРІГАЙТЕ СВОЇ ГРОШІ ТІЛЬКИ В ОЩАДКАСІ!
«Якщо будеш,— старий дума,— на таксі кататись,
Та торти собі купляти, та в Криму купатись,
Та літати літаками, щоб не гаять часу,—
То якого ж тоді біса здаси в ощадкасу?»

ЕКСКУРСІЯ

Дід Терешко із села прикотив у Київ.
Подивитися метро він давненько мріяв.
Увійшов, немов у храм, в станцію чудову.
— Де тут каса? — запитав дівчину бідову.
Та сказала: — Біля кас черга довгувата.
Якщо маєте дрібні, йдіть до автомата.—
Дід Терешко в гаманці покопавсь хвилину,
Три копійки й ще одну кинув у щілину
Та й намірився іти, сміло ставить ногу.
Тут як грюкне автомат! Перекрив дорогу.
Дід злякався не на жарт.
— Тьху, лиха личина!
— Що ж ви робите? — кричить дідові дівчина.—
Чи ви бачите в житті вперше автомати?
У щілину п'ятака треба опускати.
Дід поїздив на метро. Повернувсь додому.
Дуже довго диво те снилося старому.
Він розказував усім:
— Як там інтересно!
Під землею поїзди... Всюди розчудесно.
Не сподобались мені тільки автомати:
За копійку можуть вам ноги поламати.

ОГІРОЧКИ

Дід умер. Попа бабуся
В хату запросила,
Сама сіла біля діда
Та й заголосила:
— Ой склав же ти свої ручки.
Заплющив же очки...
А ти ж любив огірочки,
Любив огірочки.
А ти ж любив огірочки
До чарки й до їжі,
А ти ж любив огірочки
Солоні і свіжі...
Роздуваючи кадило
В темному куточку,
Піп надувся: — Намолола
Арештантів бочку.
«Огірочки, огірочки...»
Годі уже, досить,—
Баба глянула на нього
Та як заголосить:
— Ой батюшко ріднесенький,
Що ж мені казати?
Ой батюшко святесенький,
Як же промовляти?
Ой батюшко вусатенький,
Як же голосити?
Ой батюшко пузатенький.
Про що ж говорити? —
Піп на неї як гарикне, мов з пустої бочки:
— Годі, бабо! Ляпай краще знов про огірочки.


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов