v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - молодожони.


ОТАКЕ ЖИТТЯ ДІВОЧЕ!

Підросла у мами доня,
Гарна, жвава — хоч куди!
Мати рада. — Де ти, дівко?
Принеси мені води.—
Тільки й чути: — Дівко, дівко!
Те зроби, туди піди...—
Раптом грюк — свати до хати.
Кілька слів про се, про те.
— Є для доньки пара,— кажуть.
Може, заміж віддасте? —
Мати доню обнімає,
Ніжно дивиться в лице.
— Та воно ж дитя,— говорить.—
Рано думати про це.—
А дочка скривилась гірко
І сказала: — От життя!
Як робить, то: дівко, дівко,
А як заміж, то — дитя...

МУДРА МАТИ

Голосистого синочка народила мати.
Син підріс та й каже: — Мамо, я б хотів співати.
Знаєш ти, яка зарплата в співака-артиста?
Він одержує по двісті, а бува, й по триста.—
І задумалася мати на якусь хвилинку.
— Не спіши, тобі ще довго вчитись треба, синку.
Син старався, добре вчився, закінчив десятий
Й знов своєї: — Чуєш, мамо, я б хотів співати.
— Ой, без цього,— каже мати,— можна вік прожити.
Ще тобі, синочку, треба службу відслужити.—
Час минув. Хлопчина службу відслужив військову.
— Я співати хочу, мамо,— заявляє знову.
— Ай, співати — то не діло,— відмахнулась мати.—
Йди роби, мужчині треба спеціальність мати.
Працював синок, старався, вчився вечорами
І в роботі порівнявся з кращими майстрами.
Та й напала на хлопчину ще одна турбота.
— Оженитись хочу, мамо, і співать охота.
— А тепер,— сказала мати,— вже роби як знаєш.
Як оженишся, синочку, тоді заспіваєш!

ДЕНИСОВА КОПІЯ

Ой посватав дід Денис молоду Оришку.
Кажуть, має хитрий дід гарну ощадкнижку.
Він тепер сидить бурчить: — Господи мій, боже!
Народилося дитя, на сусіда схоже.—
А Оришка: — Ти пильніш придивись, Денисе!
Точна ж копія твоя: без зубів і лисе.

ГРАМОТІЙ

Оженився мальчик Генка, взяв дівульку Нату.
Тимчасово у бабусі зайняли кімнату.
Через місяць мовив Генка: — Ні, не буде діла.
Виявляється, що Ната — темна і незріла.
Для мойого інтелекту не підходить Ната,
Ерудиція у неї явно вузькувата.
Напишу у суд заяву, к бісу розлучуся...
— Ех, соколику,— сердито мовила бабуся.—
Тим розлученням паскудним ні кінця, ні ліку.
А раніше як женились, то жили довіку.—
Генка дивиться спесиво: — Як же тут рівняти?
Ви ж, неграмотні, не вміли і заяв писати.
— Правда, синку,— каже баба.— Тож воно й виходить,
Що, як клепки не хватає, то й наука шкодить.

СТАРИЙ ДУРЕНЬ

Узяв собі старий дурень молоду дружину,
Пожив тиждень та й не може розігнути спину.
Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку,
Та й лягає спочивати на окремім ліжку.
Жінка шепче:—Мерзнуть ручки, мерзнуть мені ніжки.
Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки.
Раніш було моя мама біля мене ляже,
Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже.—
Старий дурень як гарикне: — Годі тобі хникать!
Не піду ж я серед ночі твою маму кликать.

ОЙ «ЖИГУЛІ» ВИ, «ЖИГУЛІ»!

Вийшла заміж молодичка за діда старого,
Бо була нова машина «Жигулі» у нього.
Вийшла заміж та й сказала: — Заводь мотор, діду.
Я з тобою «Жигулями» на базар поїду.—
Посідали у машину й двинули щодуху.
Забув старий недотепа про правила руху.
Розвернувся десь невдало та торох об дуба!
Лишилася удовою його жінка люба
І сумує не від того, що старий розбився,
А від того, що з машини тільки брухт лишився.
Тепер вона шкутильгає з двома костилями...
Кохайтеся, чорнобриві, та не з «Жигулями»!

МОЛОДА ЖІНКА

Взимку з бабою своєю розлучився дід,
А улітку взяв молодшу на сімнадцять літ.
Люди кажуть: — Баба з вами вік свій прожила.
То чого ж ви розлучились?
— Бо вона хропла.
Спить вночі і свище носом, виє, як труба.
— А нова дружина ваша не хропе хіба? —
Дід бурчить: — Звідкіль я знаю, чи хропе нова,
Як вона вночі ніколи дома не бува.

КЛОПІТ

Батько свого сина питає несміло:
— Так ти, синку, женишся?
— А це моє діло.
— Як же звати дівчину?
— Ну, припустим, Клава.
— Де ж вона працює?
— То її вже справа.—
Батько головою сивою хитає.
— Де ж ви жити будете? — лобура питає.—
Ти про це подумай, дорогий синочку.
Нам і так же тісно в нашому куточку.—
Син скривився гірко: — Дорогий папаша!
Де ви жити будете, то вже справа ваша.

ВЕРЕДЛИВИЙ ЖЕНИХ

Перед свайбою жених завітав до хати
І майбутній тещі він став таке казати:
— Завтра підемо у загс я і ваша Таня,
І тому у мене є ось які бажання.
Я бажаю всіх своїх друзів запросити.
Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити.
Я бажаю, щоб аж два баяністи грали,
А не скрипочка якась чи старі цимбали.—
Поклонився і пішов повагом із хати.
— Вередливий твій жених,— крутить носом мати.—
Щось ти вибрала не те...
— Мамо! — каже Таня.—
Хай бажає, це ж його воля вже остання.

ЗАЯВА

Неписьменності немає, ліквідовано її,
Та трапляються частенько ще такі грамотії,
Що, буває, як напише, як накрутить бісів син,
То виходить, як то кажуть, ні в ворота, ані в тин.
До директора заводу вчора від Панька
Надійшла заява ось яка:
«Прошу лічно дирекцію, а также завком,
Щоб мене не уважали больш холостяком.
Ізо мною в брак вступає будуща жена.
Я для свайби совершаю вбивство кабана,
Какового приобрьол я весом в сто кіло
І в його сопровождєнні їду на село.
Ісходя із цього отпуск розрешіть мені,
Ібо я у брак вступаю на чотири дні.
Прошу розрішить,
Бо нада спішить,
І не откладать,
Бо нєкогда ждать.
ПАНТІЛЕЙ ЛЕПЕХА —
з подсобного цеха».

УСЬОМУ СВІЙ ЧАС

На весіллі молода плакала невтішно.
Молодому ж там було весело і смішно.
Батько матері шепнув: — Хто ж за це похвалить?
Молода весь час рида, а він зуби скалить.—
Мати каже: — Хай рида, до чужих же їде.
Після свайби навпаки у них діло піде. РЕГОТУХА

На весіллі нареченій мовила бабуся:
-— Та й чудна ж бо ти, голубко, як я подивлюся.
Як виходила я заміж, під вінець ставала,
То, як ти, не реготалась, а весь час ридала.—
Наречена на бабусю глянула цинічно:
— Не рівняйтесь, я ж виходжу заміж не навічно.
МОЛОДЯТА

Після свайби каже Рая: — Прости мене, Грицю!
Я від тебе приховала одну таємницю.
Я про це раніш боялась навіть говорити.
Знай, коханий, я нічого не вмію варити.
Я ніколи навіть супу іще не варила...—
Гриць утішив: — Не для того я взяв тебе, мила.
Не псуватимеш на кухні своїх білих рук ти.
Я ж не вмію заробляти грошей на продукти. НОВИНА

В гості дівчинка прийшла до своєї тітки.
Про новини торохтить весело і швидко:
— А ви знаєте, Панько вчора оженився.
Жінку взяв собі таку, наче з глузду збився.
Ну товста ж така, як ви, а то й ще товстіша,
І страшна така, як ви, а то й ще страшніша!
ШВИДКИЙ ШЛЮБ

Жора й Лора випадково у кіно зустрілись.
Через місяць розписались, тобто одружились.
Ще три місяці минуло, й Лора з родбудинку
Ошелешеному Жорі принесла дитинку.
Жора кинувся в аптеку, потім — до кіоску.
Притаскав синкові зошит, олівець і соску.
Раз,— говорить,— достроково він зумів родитись,
Значить, може через місяць в школі опинитись.
ПОНЧИК І СИМПОМПОНЧИК

Вони зустрілись, палко покохались,
Побігли в загс, швиденько розписались
Він весь горів. Вона цвіла, мов мак.
І щебетали молодята так:
— Ти лапка, пончик!
— Ти — мій симпомпончик!
— Ти симпатюлька!
— А ти мій бутончик!
— А ти мордашка!
— А ти мій дурашка! —
Так воркували, наче голуби,
Не день, не два, а двадцять дві доби.
А потім кинув п'яний симпомпончик
На симпатюльку пляшку і вазончик,
А симпатюлька, злякана і зла,
Його борщем гарячим облила.
Хто має вуха, Хай уважно слуха:
В коханні теж буває показуха.
ХРЕСТИК

Ще тоді, коли траплялись люди неписьменні,
Видавав касир зарплату робітниці Фені
Та й говорить: — Щось ти, Феню, мудрувати стала.
То в відомості раніше хрестик малювала,
А тепер черкнула палку, як уламок дишла.
— Я ж фамилію змінила. Вчора заміж вийшла.

ТОЧНИЙ РАХУНОК

Вийшов жених з молодою із Палацу шлюбів.
— Трьох синочків будеш мати,— тихо каже любій.
— Трьох синочків? Як ти точно полічив, Євгене?
— Дуже просто: ці синочки уже є у мене.

 

БОРЯ ОЖЕНИВСЯ

Боря в батечка живе,
Боря батьків хліб жує.
Все шука роботу чисту,
Хоч не має знань і хисту.
А недавно — дзень! — дзвінок.
Входить з дівою синок.
Діва в модному жакеті.
— Старики, знайомтесь: Кеті.
Кеті житиме у нас.
Ми вже збігали у загс.
— Глянь-но, жінко, чи в буфеті
Ложка знайдеться для Кеті.
Як нема, купуй мерщій! —
Наказав старий старій.—
Для синочка взяти жінку,
Як прослухати пластинку,
Чи відбацати фокстрот,
А для нас це зайвий рот.
При такому етикеті:
— Три ха-ха! — сказала Кеті,
А синочок мовив:—
Бач, Мій папаша — теж хохмач.

МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ

Оженився стильний Боба, взяв дівульку Жанну.
Через місяць він признався слюсарю Івану:
— Бачу, брате, що женитьба — діло нешутєйне.
Сумніваюсь, що на світі щастя є сімейне.
— Щастя є! — сміється слюсар.—Це я добре знаю
Я собі сімейне щастя ясно уявляю.
Це таке, як бочка з дьогтем. В неї для приманки
Зверху влито меду трохи, так, не більше банки.
Меду вистачить на місяць, може, на півроку,
А вже далі з чистим дьогтем матимеш мороку.
— Ех,— зітхнув нещасний Боба,— дорогий браточку.
Значить, я не з того боку відкупорив бочку...

СМАЖЕНА ГУСКА

Оженився мальчик Льова, взяв дівульку Люську.
Через тиждень йому Люська засмажила гуску.
Чоловічок з'їв шматочок та й питає жінку:
— А навіщо ти зелену всунула начинку?
— Я нічого не всувала,— огризнулась Люська.—
То з начинкою такою продавалась гуска.

ІЛЮЗІЯ

Біля Галочки Пилип муркотів, мов котик:
— Дай я серденько, тебе поцілую в ротик.
Я не бачив, ей же ей, ротика такого:
Горошиночка мала не пролізе в нього.
Він женивсь. Тепер бурчить: — Не життя, а мука.
Виявляється, що рот — розтяжима штука.
Нині Галочка моя як роззявить рота,
То у неї він стає ширшим за ворота.

ЖИВЕ ПРИДАНЕ

Стрілись двоє на дорозі.
— Чого зажурився?
— А як мені не журитись, як я оженився.
— Оженився? Це ж прекрасно! Я тебе вітаю.
— Іди к бісу! Ти подумай, що я з цього маю.
Колись, було, як женились багачі чи бідні,
То придане нареченим готували рідні —
Як не гроші, то корови, то воли, то свині.
Тоді було і женитись вигідно людині.
А я, брате, оженився,— про гроші ні звуку.
На весіллі ніхто навіть не плюнув у руку.
Дарували череп'яні та залізні вещі,
А з живого не дісталось нічого, крім тещі.

СІМЕЙНА КАЗОЧКА

Одружились молоді,
Почали з начала:
Чоловік заробляв,
Жінка — витрачала.
Раз питає чоловік:
— Чом сумуєш, пташко? —
Жінка каже: — Купувать
І носити важко.
Чоловік раненько встав,
За якусь годинку
Все, що треба, і купив,
І приніс із ринку.
А увечері спитав:
— Чом сердита, пташко? —
Жінка плаче: — Бо обід
Готувати важко...
Встав сердега ще раніш.
Для своєї пташки
Все купив і наварив
Борщику і кашки.
Знов увечері спитав:
— Чом нудьгуєш, пташко?
— Мені ложкою махать,—
Каже жінка,— важко,
Причепилася біда.
Та куди дівати?
Став із ложки чоловік
Жінку годувати.
Через тиждень запитав:
— Чом надута, пташко? —
Жінка плаче: — Бо жувать
І ковтати важко.
Щоб утішити свою
Вередливу пташку,
Став жувати чоловік
М'ясо, хліб і кашку.
Жінка зразу ж розцвіла
І розвеселилась,
Їла жоване три дні
І таки вдавилась.
Погукали лікарів.
Кажуть: — Не воскресне...
Поховали молоду,
Царство їй небесне!
Казка казкою, але
Є серйозні дані,
Що вирощують таких
Добрії мамані:
— Хай безжурно поживе,
Хай собі поскаче.—
А воно і вироста
Отаке ледаче:
— І до діла не я,
Й до роботи не я.
Веселитись та гуляти —
Вся робота моя... СУП

Добра була мама у дівульки Рити.
Не веліла доні навіть суп варити.
Чистячи картоплю, патраючи кури,
Можна зіпсувати к бісу манікюри.
В середу за Гриця вийшла заміж Рита
А в суботу стала перший суп варити.
Курку у каструлю кинула з кишками,
Всипала картоплю разом з лушпайками...
А в неділю рано мати Риту била:
— Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?

КУЧЕРЯВИЙ ГНАТ

Як ішов до Ганни в прийми кучерявий Гнат,
Дав йому коханий батько трохи грошенят,
А крім того, для заводу двоє поросят.
Посадив приймак у тачку поросят своїх
І до Ганни, як жеребчик, весело побіг.
Та не вжився з молодою кучерявий Гнат.
Поросят загнав у тачку і повіз назад.
Через тиждень він у прийми знову захотів.
Поросят обох — на тачку і погуркотів.
Але з Ганною і вдруге посварився — страх!
Поросят загнав у тачку і назад потяг.
Поросятам до вподоби переїзди ці.
Вже до того знахабніли кляті кабанці,
Що, буває, лиш дверима вранці рипне Гнат,
Як вони уже до тачки стрілами летять.
Посідають там рядочком і рохкочуть так,
Ніби кажуть: — Ми готові, вирушай, приймак!

СОЛОДКЕ ЖИТТЯ

На великому соборі задзвонили дзвони.
— Ті попи,— говорить Жора,— справжні балабони.
Правлять службу з шумом-громом, вміють дати жару.
Вчора бачив, як вінчали у соборі пару.
Він стояв, немов царевич, а вона — принцеса.
Спробуй потім розлучитись, як тут ціла п'єса!
Я ж, браток, свою Томульку взяв за ручку зранку,
Прошвирнулись, записались у загсі на бланку,
Без шумихи-колотухи. Ритуал чудовий!
І відразу ж розпочався місяць мій медовий.
А за місяць роздивився — щось не те виходить.
По характеру супружка явно не підходить.
Не супружка, а пантера, гірше крокодила.
Взяв та й вигнав, бо женився ж без попа й кадила.
Пошуміли трохи предки, побухтіли й крапка...
Я ж, браток, гуляю знову, знову набік шапка.
Є дружки такі у мене — чуваки бідові,
Що проводять регулярно місяці медові.

ФУТЛЯР

Оженився сивий, узяв молоденьку
Жваву та веселу жіночку гарненьку,
Що старі ревниві, то вже річ відома.
Дід боявся жінку залишати дома,
А тому, женившись, він не гаяв часу
І купив футляр той, що для контрабасу.
Та й носив усюди жіночку в футлярі.
Якось він, спіткнувшись, впав на тротуарі.
Відлетіла з тріском кришка із футляру,
І старий побачив у футлярі пару.
Хтось уліз до жінки уночі чи вранці —
Так ото й лежали, наче шпроти в банці.
Ой не жить старому з молодою в парі,
Бо її сховати важко і в футлярі.

ХАЙ ЖИВЕ АВОСЬКА!

Холостяк Вавило їхав електричкою.
Він стояв у тамбурі за старою звичкою.
Любо було глянути збоку на Вавила.
Всім його природа щедро наділила:
Дядько симпатичний, сильний та здоровий
І на зріст високий, майже двометровий.
По блискучих рейках мчала електричка,
Їхала, між іншим, нею й молодичка —
Елегантна Тоська, миловидна з личка,
Жвава, кучерява, ростом невеличка.
І тримала Тоська
У руці авоську.
Ввечері справляти мала іменини,
Тож везла три пляшки і шматок свинини.
Як біля перону стала електричка,
Кинулась на вихід жвава молодичка.
Вдарилась авоська об піджак Вавила
І петлею міцно ґудзик зачепила.
Молодичка тягне, вже їй важко дихать,
А Вавило вперся — треба ж далі їхать.
Хоч у молодички невелика сила,
На перон за ґудзик витягла Вавила.
Доки вона смикала, з ґудзиком возилася,
Електричка свиснула й далі покотилася.
Молодичка Тоська посміхнулась мило —
І на іменинах опинивсь Вавило.
Там він веселився, танцював під музику,
Завдяки авосьці і своєму ґудзику.
Згодом стала Тоська жінкою Вавила.
Вже йому й синочків двійко народила...
Хай живе з капрону плетена авоська!
Нею собі щастя упіймала Тоська.

БОГ І СТАРЕЦЬ

Йшов господь колись по полю
І впав край дороги.
Підняв його бідний старець,
Поставив на ноги.
— Хто ти будеш? — бог питає.
— Старець я, мій отче.
— Так проси тоді у мене
Чого душа хоче.—
Поклонився в ноги старець
І сказав: — Спасибі.
Я потребу відчуваю
У насущнім хлібі.—
Бог підняв свою десницю,
І у ту ж хвилину
У руках побачив старець
Золоту хлібину.
— Прощавай,— господь говорить.—
Хліба з тебе досить?
— Ні, мій боже, дай ще й масла,—
Скромно старець просить.—
Бог підняв десницю знову,
І з'явилось масло.
— Дай ще й пива,— просить старець.—
Буде все прекрасно.—
Випив пиво старець бідний,
Глянув богу в вічі:
— Ти зроби мене молодшим
Вдвічі або втричі.
Бог підняв свою десницю,
Глянув мудрим оком —
І зробився бідний старець
Парубком високим.
— Дай же, боже,— скрикнув старець,—
Душеньку потішу:
Ти пошли мені ще й жінку
Якнайкрасивішу! —
Бог підняв святу десницю —
І явилась діва,
Гарна спереду і ззаду,
Гарна справа й зліва.
— То зроби ще,— мовив старець,—
Щоб ця діва мила
Тільки мною любувалась,
Лиш мене любила.
Не могла щоб покохати
Більше вже нікого.—
Бог нахмурився: — Не можу.
Не зроблю такого.
Неможливого ти просиш,
Бісова личина:
Це була б уже не жінка,
А пеньок з очима...

НАЩО ТОМУ КРАСОТА,
В КОГО КЛЕПКИ НЕ ХВАТА?

Оженився дурний
Та взяв біснувату,
А райрада їм дала
Комунальну хату.
Взяв дурний у руки лом,
А вона — сокиру.
Заходилися удвох
Прикрашать квартиру.
Першим ділом почали
Місце вибирати,
Де їм краще влаштувать
Хлів для поросяти.
Перекинули плиту,
Поламали крани.
З м'ясом вирвали трубу,
Ту, що йшла до ванни.
Ванну в кухню затягли,
А плиту в прихожу
І зробили у кутку
З дикту огорожу.
Двері вирвали нові,
Щоб не заважали,
Відтаскали на балкон,
Там їх порубали
І зробили з тих дверей
Халабуду для курей...
Десь було таке чи ні,
Тут не в цьому справа.
Скільки доброго добра
Створює держава!
Це — квартири і шляхи,
Школи і вокзали.
Там — кераміка і скло,
Дорогі метали.
Чесні люди у труді
Сил не шкодували.
А буває ж: прийде хтось
І єдиним махом
Опоганить ту красу
Каменем чи цвяхом.
Щось нашкрябає таке,
Що дивитись гидко.
Напаскудить і втече,
Як злодюга, швидко.
Коли бачиш, як чиїсь
Лапи або кігті
Слід оставили брудний
На стіні чи в ліфті,
Скло розбили дороге,
Обписали двері,
Поламали автомат,
Насмітили в сквері,—
Так і рветься з язика
Фраза різкувата:
— Тут пройшли або дурний,
Або дурнувата!

ОРДЕР

«У всякого своя доля»,—
Сказано Тарасом.
Той будує, той мурує,
А третій тим часом
Не береться ні за кельму,
Ані за сокиру,
А проте поцупить, шельма,
Ордер на квартиру...

СЕРДЕШНА ОКСАНА

Обійняв Микола-муляр
Дівчину Оксану
І цілує привселюдно
Просто біля крану.
Це страшенно здивувало
Дядька-виконроба.
— Їй же право, як стиляги,
Бий його хвороба!
Як закохані ви дуже,
Як такі вже щирі,
То могли б же цілуватись
Дома, на квартирі.—
А Оксана брівки хмурить:
— Та могли б, звичайно.
Ви подбайте, щоб квартиру
Нам дали негайно.
Людям я опорядила
Сорок три кімнати,
А самій свого Миколу
Ніде цілувати.


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов