v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - продавці та покупці.



КУМА ПІД НАПРУГОЮ

Ой кум до куми залицявся
Та купити подарунок обіцявся
Сім крамниць він обійшов,
Сувенірчика знайшов —
Модне плаття, ще й узори
Дуже симпатичні:
Синє поле, а по ньому
Стовпи електричні.
Кума дивиться на плаття,
Наче зачарована.
— Я у ньому,— каже,— буду
Електрифікована.—
Ой наділа вона плаття,
Стала перед кумом:
— Не тулись до мене, куме,
Можу вбити струмом.

БАЛАКУХИ

Дві дівиці-продавщиці,
Біла й чорна, як смола,
Розмовляють у крамниці:
Гала-ла! Гала-бала...
Вже до них звертався тричі
Сивоусий чоловік —
Ні отвіту, ні привіту,
Відвертаються убік.
— Ех, дівчата, так робити
Вам обом не до лиця
Забуваєте, голубки,
Про культуру продавця.—
А білява як гарикне:
— Здоровесенькі були!
Он погляньте, за роботу
Нам по вимпелу дали.—
Чоловік махнув рукою.
— Помилилися, мабуть.
А як добре розберуться,
То й по «кумполу» дадуть.

НАЙШЛА КОСА НА КАМІНЬ

Запитав старий дідок в дівки-продавщиці:
— А почому ковбаса та, що на полиці?
— Продавщиця губи дме, ходить, як гиндичка:
— Ви умієте читать? Там же є табличка.
— Я, голубонько, старий, вже прожив багато.
Прочитав би, та забув окуляри взяти.
Зваж, голубко, кілограм. Переваж, будь ласка.
Ти сто грам недодала. Дорога ж ковбаска!
Взяв старенький ковбасу, йде і лічить здачу.
Продавщиця вслід бурчить:
—А казав — не бачу...

 

НЕМА ДУРНИХ!

Купивши пляшку коньяку в крамниці «Бакалія>,
Звернувся чемно покупець до продавця Мусія:
— Скажіть, чому це ви мені так просто ткнули пляшку?
Ану, візьміть її назад і загорніть в бумажку.
Так можна настрій зіпсувать на цілий день людині.
Усюди ж пишуть: продавці всміхатися повинні.—
Мусій скривився:
— От чудак! Не на таких нарвався.
Він, понімаєш, п'є коньяк, а я щоб улибався.

ЛАСКАВА ДІВЧИНА

За прилавком у крамниці дівчина білява.
Покупець до неї каже: — Ви така ласкава.
А оті, що рядом з вами, старші продавщиці,
Єй же єй, бувають часом люті, як тигриці.
А дівчина крутить ґудзик на новім халаті.
— Так я ж,— каже,— на практиці, а вони вже в штаті.

САМООБСЛУГОВУВАННЯ

Розказує по секрету Гнатові Мартин:
— Зайшов оце я сьогодні у наш магазин.
Там нові тепер порядки, покупцеві — рай:
Все розклали на полицях, мацай, вибирай.
Перебрав я на поличці декілька речей,
Бачу — з мене молодичка не спуска очей.
Де не стану, все на мене оком накида.
І, між іншим, симпатична, гарна, молода.
Ти б поглянув: очі сині, брови, як шнурок.
Значить, можу я ще мати успіх у жінок.—
Гнат скривився: — І чого б я даром носа драв?
Та особа слідкувала, щоб ти щось не вкрав.

РЕВНИВА ЖІНКА

— Голова уже облазить, а ти іще й досі
Вгледиш дівку — і трясешся, наче на морозі,—
Дорікає чоловіку жінка у крамниці.—
І сьогодні ти не зводив ока з продавщиці.
Продавщиця повернулась, щоб відрізать масла,
А ти витріщивсь на неї, як баран на ясла.
Чоловік говорить: — Годі... Я тебе благаю.
Та я ж оцю продавщицю як п'ять пальців знаю.
Спробуй тільки відвернутись на якусь хвилину,
Вона тобі моментально зважить половину.

ЩЕДРА МАМА

Зібрався снідать чоловік і розбурчався: — Знову
Мені підсовуєш ікру домашню, кабачкову.—
І грубо жінку обізвав негарними словами,
А та вхопила чемодан.
— Іду,— кричить,— до мами! —
З квартири видуло її, неначе ураганом.
А вдень вернулася назад з набитим чемоданом.
Серед усякого добра була й ікра у ньому,
Тому, що мама не проста — директор гастроному.

ЗВІР-МАШИНА

Потішив я, добрі люди, дорогу дружину:
Віддав місячну зарплату за пральну машину.
Продавець мені в крамниці посміхнувсь медово:
— Як звір, буде працювати, чесне моє слово.
Так і вийшло. Та машина гірша за шакала:
Вона жінці всю білизну на шматки порвала.

ХАЛАБУДА

Як зайшла в осінню пору дама в магазин,
Вибирала теплу шапку близько двох годин.
То кубанку, то ушанку, то папаху дай.
Ця кудлата, та лахмата — не годиться, й край.
І нарешті запитала дама продавця:
— Скільки коштує, приміром, халабуда ця? —
Продавець скривився гірко і вклонився їй:
— Цю безплатно забирайте, ви ж прийшли у ній.

ДИВНІ ХОЛОШІ

Розмовля високий дядько з продавцем Наумом,
Потрясає перед носом дорогим костюмом:
— Як купляв, тоді здавалось, ніби річ хороша,
А тут в штанях одна довша на четверть холоша.—
Продавець примружив око:
— От тобі й холоші!
Доведеться вам за довшу доплатити гроші.

 

МАСТИКА

Мовить жінка у крамниці без шуму і крику:
— Я колись у вас купила для підлог мастику.
Як паркет натерла вчора, то ще чхаю й досі.
Так смердить уся квартира, аж шпигає в носі.
— Так паркет же буде чистий,— продавець сміється,—
Бо до вас ніхто півроку в гості не поткнеться.

ТВЕРДИЙ ПРОДУКТ

Продавщиця із ларьочка старшині гука.
— Тип отой купив у мене з м'ясом пиріжка
І не знаю, що на нього, клятого, найшло:
Він на мене кинув камінь. Гляньте, вибив скло! —
Старшина до того типа швидко підбіга.
— Ви чого це тут каміння кидаєте, га? —
Той сказав: — А ви загляньте краще у ларьок.
Де ж там камінь? Я назад їй кинув пиріжок.

НІЧНИЙ ДЗВІНОК

У квартирі завбуфетом дзенькнув телефон.
— Я вас слухаю,— хазяїн пробурчав крізь сон.
А із трубки голос чути: — Якщо не секрет,
Чи збираєтесь ви скоро відчинять буфет?
— Тю! — обурився хазяїн.— Зараз глупа ніч...—
А із трубки знову чути: — Так у тім-то й річ.
Я у вашому буфеті під столом заснув,
А мене якийсь чудило на замок замкнув.

ЗНАЙШЛА ВИНУВАТОГО

У ларьочку продавщиця сидить біля бочки.
Над віконечком об'явка в чотири рядочки:
«ТЬОПЛЕ ПИВО
СВЄЖИХ РАКОВ
В ПРОДАЖЕ
НИМАЄ».
— Хто це таке накарлякав? — прохожий питає.
Продавщиця гордовито глянула у шибку:
— Ти чого там зуби скалиш? Здєлала обшибку?
Ви розумні, накінчали всяких там літфаків,
А нема кому до пива наловити раків.

ГАЛАС

Вилітає з кабінету директор крамниці.
— З покупцями знов сварились? — пита в продавщиці.
Продавщиця пальцем тиче на кудлату кішку.
— Я,— говорить,— їй дверима придавила ніжку.

ЗНАК ЯКОСТІ

Про цей випадок писала районна газета.
Купив собі літній дядько в крамниці кашкета.
Все звичайне: зверху ґудзик, унизу підкладка.
На підкладці темно-синя вліплена печатка —
Кілька літер навскосяк,
Вище — якості знак.
Згодом все мальоване і усе написане
Із підкладки перейшло дядькові на лисину.
В сні не снилося йому отакої пакості,
Щоб до лисини навік прикипів знак якості.
Не бере його ніщо — ні наждак, ні мило.
Он яке тепер буває якісне чорнило!

ДОНЮХАВСЯ...

В одній крамниці покупець вчинив велику бучу:
— Навіщо ви продаєте цю ковбасу смердючу?
— Та що ви? Свіжа ковбаса.
— То значить, м'ясо з духом!
— І м'ясо свіже.
— Значить, ви Усі з поганим нюхом.—
Крикун директора гука, крикун парторга кличе.
Прийшов директор.— В чому річ, шановний чоловіче?
— У вас несвіжа ковбаса. У вас і м'ясо з духом.
І сир смердить. І взагалі, ви всі з поганим нюхом.—
Нюхнув директор і сказав:
—Це справді дивне діло,
Бо поки вас тут не було, нічого не смерділо.

СУВЕНІР

У столиці є крамниця «Олімпійський сувенір».
В тій крамниці продавщиці гарні всі, як на підбір.
Симпатичні, добрі, чемні,
Знають мови іноземні
Випадково в ту крамницю зашелепав дід Петро
Та й питає продавщицю:
— Скільки коштує відро,
Он оте, що у кутку
На залізному кілку.—
А, як видно, продавщиця знала всяке, та не все.
— На кілку відро? — питає.— Що це значить? Кес-ке-се? —
Дід у тон відповідає:
— Же ву прі, мерсі боку!
Я відро купити хочу, он оте, що у кутку
На залізному кілку.—
Продавщиця озирнулась і промовила: — Мон шер!
Те відро з кілком залізним називається торшер.
Дід на місці потоптався
І галантно попрощався:
— Піду на базар.
О'резервуар!

МАДАМ

Продавець говорить чемно:
— Вибачте, мадам.
Ці модельні черевички не годяться вам.
В них завужені носочки, лінія крута,
А у вас нога широка і товста п'ята.—
Дама глянула спідлоба й мовила: — Аг-га!
Не подобається, значить, вам моя нога?
І велика, і широка, і п'ята товста...
А у тебе вуса й очі, наче у кота!

НАЙКРАЩА НАЗВА

Повернулась мода знову — звідки, неважливо —
Кафетерії й ларьочки називать красиво.
— Як вареничну назвати? — виникло питання.
Довго голови ламали в тресті харчування.
Головбух, колишній боцман, вигукнув:
— «Шаланда»!
— Ні,— буфетниця сказала,— краще хай «Троянда».
— Ні, «Марічка» краще буде,— заявив інспектор.
Та добрав найкращу назву трестівський директор.
— Так назвем, щоб зразу бачив споживач обідів,
Що вареники ми ліпим не для дармоїдів.
Я хоча й не майстер слова, не поет-письменник,
Пропоную так назвати: «Трудовий вареник».

КУХЛИК

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.—
Продавщиця:
— Что? Чево? Я не понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.—
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови.—
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чєму мне мова.—
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

КІНДРАТІВ ТОСТ

Як женив синка директор «Головгастроному»,
Що там коїлось, творилось, скільки було грому!
Там гуляли шишки важні, навіть генерали.
Молодій і молодому щедро дарували
Позолочені сервізи, кришталеві вази,
Килими і гарнітури, взяті просто з бази.
Погукали на весілля й двірника Кіндрата,
Щоб поміг їм піаніно із машини зняти.
За роботу двірникові гордо, як герою,
Піднесли горілки склянку і батон з ікрою.
Навіть тост проголосити удалось Кіндрату.
Він гукнув: — Привіт буржуям од пролетар'яту!

ПАЛЯНИЦЯ

Ще з дитинства пам'ятаю,
Які паляниці
Учиняли й випікали
Сільські молодиці.
Височенні та рум'яні,
Та пухкі, як вата.
Земля наша добрим хлібом
Одвіку багата.
А це входжу до крамниці.
В крамниці — полиця.
На вузесенькій таблиці
Слово: паляниця.
Під тим словом жалюгідна,
Вибачте, картина.
Лежить сіра, кострубата,
Згорблена хлібина.
Так, на жаль, буває часто -
І не тільки з тістом,—
Що наповнять слово гарне
Нікудишнім змістом.

КАРТОПЕЛЬКА

— Почім твоя картопелька,
Синку мій хороший?
— Сім копійок,— каже дядько,
На штангіста схожий.
Баба рада-радесенька:
— Звідки ти явився
Такий совісний та добрий?
Де ти народився? —
Швидко мацає картоплю
Обома руками.
— Хоч вона і дрібнувата,
Зваж три кілограми.
А той себе вище носа
Товстим пальцем стука.
— Ти що, бабо, з печі впала?
Сім копійок штука.

ЗАКОХАНИЙ ЧОРТ

Закохався чорт рогатий
В гарну молодичку,
Яка мала чоловіка
Й доню невеличку.
Чоловік, уранці вставши,
Йде токарювати,
А чортяка крізь кватирку
Стриб собі до хати.
В нього очі темно-сині,
Кучерявий лобик.
Біля ніг у господині
Крутиться, як бобик.
Жінка скаже: — Мий підлогу.—
Чорт покірно миє.
Жінка скаже: — Ший сорочку.—
Чорт сідає й шиє.
Не устигне господиня
Вимовити слово,
Чорт крутнувся, обернувся —
І усе готово!
Дуже довго не вдавалось
Бідній господині
Загадати непосильне
Бісовій личині.
І придумала нарешті
Чортові задачку.
— На,— сказала, цю авоську
І оцю троячку
Та продуктів із базару
Принеси до хати,
Щоб могла сім'ю я ними
День прогодувати.
Вже й весна минула красна,
Потім літо й осінь,
А чортяка по базару
Вештається й досі.
Стало бісове поріддя
Лисе та погане.
Де не ткнеться, стільки просять,
Що аж вухо в'яне.
Так йому і не вдалося
Розв'язать задачку.
Чорта лисого там ,купиш
За одну троячку!

КАПЕЛЮШОК

Приміряє у крамниці
Дама капелюшка.
То примостить біля лоба,
То спуска до вушка.
То заплющить праве око,
То ліве прискалить.
— Інтересно, симпатично! —
Сама себе хвалить.
Раптом зирк на етикетку і стала, як вишня:
— Що мені ви підтаскали? Це ж не загрянишня.
Тут же чітко написали, що вона одеська.
Заберіть свою ганчірку!
Я ж у ній, як Феська...


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов