v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - зайчики та рибка.


ДОБРЯК

Ви знаєте мисливця Пилипа Добряка?
Душа у нього ніжна, чутлива та м'яка.
Добряк природу любить, обожнює її.
А як розповіда він про ріки та гаї!
— Ви бачили,— питає,— як сонце устає?
Ви чули, як зозуля над річкою кує?
Ви чули, як над ставом шепоче осока?
Ви бачили, як вранці виблискує ріка?
Ось він іде, в природу закоханий Добряк.
В руках — нова рушниця, за спиною — рюкзак.
В кущах щебече пташка, Пилипа звеселя.
Стрибає за Пилипом собака, як теля.
Аж раптом псюга люто метнувся до кущів.
Пилип закляк на місці, Пилип закам'янів.
Закалатало серце у грудях Добряка:
Собака йде по колу, піднявши русака.
Ось на узлісся зайчик прожогом виліта.
Він в сонячному сяйві — як птиця золота.
Пилип його на мушку та вслід йому — торох!
В гаю страшна тривога, в гаю переполох.
Пилип знаходить здобич по краплях на траві —
Пищить звіря нещасне, вся мордочка в крові.
Пилип його прикладом по лобі двічі б'є,
Відламує дві лапки, собаці віддає.
Обтерши кров травою, ховає свій трофей.
В Пилиповому серці співає соловей...
Стріляй зайців, Пилипе, поранених — души,
Але про те, що любиш природу,— не бреши!

 

ТРИ КОПІЙКИ

Під мухою добрячою, порушивши звичай,
Повернувся серед ночі додому лісничий.
— Жінко,— мовив, ледь ступивши ногою до хати,—
Не будемо цілий місяць м'яса купувати.—
Жінка рада-радесенька, постіль йому стелить.
— Що,— питає,— щось велике вдалося підстрелить?
— Ні, голубко. Приїздили до мене друзяки.
Їх восьмеро та чотири мисливські собаки.
Ходили ми, бродили ми по полю й по лісу.
Нема зайців, давно вже їх понищили к бісу.
Натрудились дружки мої на тім полюванні,
І пропив я всю получку з ними в ресторані.
Лишилося три копійки, це вся моя каса.
Цілий місяць не будемо купувати м'яса...

ЖИРАФИ

Полював Свирид Макітра, доки зовсім постарів.
І до того став брехливим, мов на старості здурів.
— Що це,— каже,— за охота? Он колись — ото була!
Раз убив я дві жирафи біля нашого села...
— Домоловся,— злиться баба,— зовсім вибився з ума.
Хто ж не знає, що жирафів за сто верст од нас нема? —
А Свирид своє торочить:
— Де ж тепер побачиш їх?
Через те й нема жирафів, що я вистріляв усіх.

ГНАТ ПІДСАКА

Йшов начальник полювати. Ззаду Гнат Підсака
Все мисливське причандалля тяг, немов коняка.
Раптом бачать — над рікою мчиться кабанюка,
Ікла виставив зловісно і скажено хрюка.
Гнат Підсака з переляку як пальне по ньому!
Впав кабан і покотився по льоду слизькому.
— Ну й брудний,— сказав начальник.—
Тільки що з болота.—
Гнат Підсака теж скривився: — Фе, яка гидота!
— А проте,— сказав начальник,—
Тут сальця чимало.—
Гнат Підсака аж підскочив: — Та яке ще сало! —
Позирнув начальник скоса: — Ти свій розум маєш?
Похвалю— і ти похвалиш, вилаю — й ти лаєш.
— Так інакше ж і не можна,— відповів Підсака.— -
Мій начальник — ви, шановний, а не ця свиняка.

ДИЧИНА

Як торохне із рушниці Панько біля граба,
А із кущів як вискочить налякана баба
Та як крикне: — Ти куди-то смалиш із рушниці?
Дать би тобі, паразиту, по здоровій пиці! —
А Панько їй: — Розкричалась... Ич, довгоязика!
Звідки знав я, що ти свійська?
А може, ти дика?

ХОРОША ПРИКМЕТА

Жінка скаржиться сусідці, гудить чоловіка:
— Тільки й знає, що про рибу без кінця базіка.
Де він бродить? Може, ходить до якоїсь Христі,
Підшукав десь, безсоромний, рибоньку в намисті.
Іде кудись удосвіта, ні слова нікому,
А ввечері вертається впорожні додому.
— Як впорожні, не журіться,— сусідонька мовить.—
Ні з ким, значить, не злигався, справді рибу ловить.

 

ЗОЗУЛЯ

Злий, сердитий з полювання повернувся зять.
Теща зразу ж причепилась і давай пилять:
— Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я!
Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім'я?
Як субота — за рушницю і побрів у ліс...—
Зять надувся: — Причепилась, взяв би тебе біс.
— Це мене? — жахнулась теща.— Знай же людоїд,
Я ще житиму на світі двадцять дев'ять літ.
— Звідкіля ці точні дані? — блимнув оком зять.
— Як не віриш, то зозулю можеш запитать.
Закувала божа птиця у садку у нас
І мені «ку-ку» сказала двадцять дев'ять раз.—
Це почувши, зять рушницю як хапне свою.
— Де вона, та клята птиця? Я її уб'ю!

ХВАЛЬКО

На крутому бережечку рибаки зустрілись,
По чарчині пропустили і розговорились.
Перший мовив по секрету:
— Ми свої, брат, люди.
Я глушу тут рибку толом. Бах! — і є два пуди.
— Я тобі,— схопився другий,— всиплю по закону.
Придивись: перед тобою прокурор району.—
Браконьєр гукнув, стрибнувши сторчголов у воду:
— Придивляйся: більших дурнів ти не бачив зроду!

РОБІНЗОН

Мій знайомий музикант, джазівський ударник,
Мав такого живота, як кормозапарник.
Він путівку роздобув жінці своїй хворій
Та й відправив дорогу в кримський санаторій.
— А для мене,— мовив він,— золота відпустка:
Добрий спінінг, коньячок і смачна закуска.
Головне, щоб ні душі, головне, щоб спокій.—
Підшукав він острівець на річці широкій.
Взяв три пляшки коньяку, спінінг і підхватку
Та брезенту метрів сім, щоб стулить палатку.
Сів у човен надувний рано на світанку,
Переплив на острівець, підшукав ділянку,
Спорудив собі намет затишний, добрячий.
У пісок зарив коньяк, щоб не був гарячий...
Раптом лихо! Ураган як ушкварить з лісу!
Човен вгору підійняв і закинув к бісу.
Сів герой наш під кущем, вихилив чарчину,
Облизався, посмоктав свіжу лопушину.
Вранці коника піймав, підкріпився трішки.
З апетитом обсмоктав щупальця і ніжки.
Так весь час і пив коньяк, в невеличких дозах,
Гриз зелений очерет та кору на лозах.
Від свіженької лози та від очерету
Став тоненьким і струнким, як артист балету...
На двадцятий день труси він надів на палку,—
Випадковий катерок підібрав рибалку.
Звідси висновок такий: щоб зігнати пузо,
Треба стати хоч на час Робінзоном Крузо.

РИБАЛОНЬКА

Хіба можна так жорстоко карати людину?
Дали Марку десять років за одну рибину.
За рибину — десять років не бачити світу!
Він любив ловити рибку. Дістав динаміту.
Кинув з мосту два пакунки, бухнуло два рази —
І випливла одна щучка ще й два водолази.
Хлопців трохи оглушило, вуха їм заклало,
А в рибалоньки за щучку десять літ пропало.

ЛОВИСЬ, РИБКО!

В довгій черзі ми стояли біля будки «Риба».
Раптом бачим — дід старенький з вудлищами диба.
Ходив видно, рабалити до ставка брудного,
А в торбині вітер свище, не піймав нічого.
Підійшов старий, троячку наколов на вудку
Й через голови закинув продавщиці в будку.
Узяла його «наживку» молодичка мила,
Рибу зважила й на вудку вправно почепила.
Дід за вудлище вхопився обома руками,
Смиконув і та рибина блиснула над нами.
Дід рибину — у торбину, нам вклонився чемно
Та й пішов. І, їй же право, всім було приємно.
Він же черги не порушив, а закинув вудку,
І не так уже й важливо — у ставок чи в будку.

ІСТИННИЙ РИБАК

Запитала рибака тітка Василина: —
Ти чого такий худий, як ота жердина? —
А той каже: — Так рибак жирний не буває:
Він улітку виснха, взимку вимерзає.

ЯК ЛЯКАТИ ВОВКА

Електричкою мисливці їдуть на качок.
Скільки можна там почути всяких балачок!
Літній дядько молодому весело кива:
— Перевірим, як у тебе варить голова.
Йдеш ти полем без патронів, розстріляв усе.
А тобі назустріч вовка сатана несе.
Що ти зробиш?
— Заховаюсь в ямі, за кущем...
— Знайде, синку, й з'їсть негайно з шапкою й плащем.
Є одна мисливська хитрість, знай її і ти.
Не ховатись, а на вовка треба прямо йти.
Перед вовком сядь, роззуйся, і штани зніми,
І лупцюй по морді вовка мокрими штаньми.
Вовк штанів боїться мокрих більше, ніж вогню.
Це кажу я щиру правду, не якусь брехню.
Молодий йому не вірить, скоса погляда.
— Добре,— каже,— якщо буде поблизу вода.
Чи баюра, чи калюжа, чи який струмок...
А як ні, то що робити?
— Не журись, синок!
Доки будеш роззуватись та знімать штани,
Десять раз у тебе стануть мокрими вони.

НЕБЕЗПЕЧНЕ ПОЛЮВАННЯ

— Може, підем на охоту
В неділю, Іване?
— Ні, на зайця полювати,
То діло погане.
Якби піти на вовчиська
Чи на кабаняку,
Щоб набратися самому
Страху-переляку.
— Ти зі мною наберешся
Страху без вовчиська.
Це ж я торік на охоті
Підстрелив Ониська.


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов