v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - про культуру і халтуру.


СЕРДИТИЙ МОНОЛОГ

— Був я вчора на концерті в Будинку культури.
Скільки живу, ще не бачив такої халтури.
Першим вийшов тип у фраку, очі впер у стелю,
В руки взяв свого тромбола чи віолончелю,
Чи як оте називають, що смичком пиляють,
А щоб воно не совалось, шпичку підставляють?
Та ще грав би щось путяще, вальса чи мазурку,
А то смиче та цигиче, наче ріже курку.
Після нього вийшла дама. Солідна фігура,
А голосок тонесенький, калавуратура.
Як почала виводити якусь аріозу,
Так, їй-богу, наче в ногу загнала занозу.
Потім вийшла балерина. Руками махає,
Ніби вона — білий лебідь і ніби здихає.
Але в мене до цих штучок немає довір'я,
Бо який же вона лебідь, як вона без пір'я?
Потім вискочив напарник цієї персони.
Одягнувся в якусь кофту і білі кальсони.
А вона як розженеться, як стрибне на нього!
А він її, щоб не впала, як хапне за ногу!
Не дай би бог зазівався або задивився,
Від тієї балерини тільки б пух лишився...
Далі вийшов знов у фраку, груди — у медалях,
Заробив на фестивалях за гру на роялях.
Врізав фугу, потім другу, аж ногами сова.
Люди йому аплодують, а він їм — ні слова.
Потім вибігли ті хлопці, що крутять завісу,
Ухопили фортеп'яно й потаскали к бісу.
Багато в нас любителів грать на фортеп'яна,
А як треба тягти його, то кличуть Івана.
Потім вийшов той читака, що чита стишата.
Язик в нього, їй же право, як ота лопата.
Розказує финтифлюшки про вівцю та цапа.
І він ляпа що попало, і публіка ляпа.
А він радий! На всі боки шурує поклони.
Люблять лізти у артисти всякі балабони.
От колись, брат, так то справді
Були, брат, артисти!
Могли тирсу підпалити і ложкою їсти.
Або цеглу розбивали об власного лоба,
І не брала їх при тому ніяка хвороба.
А один був — я сам бачив,— що без підготовки
З'їв на сцені привселюдно півметра вірьовки.
Було, вибіжить на сцену, стане перед вами,
Вхопить гирю здоровенну, підніме зубами
Та й питає: «Хто зі мною поборотись хоче?»
А я було молоде ще, до бійки охоче.
«Давай,— кажу,— поборемось!»
А він — хап за ногу
Та як кине, та як двине лобом об підлогу.
Два місяці пролежав я, наче під наркозом.
З того часу і заходить в мене ум за розум.

УВЕРТЮРА

Сидять в опернім театрі, не десь, а в партері,
Вона і він. Надулися, наче дві тетері.
Бурчить вона: — Що за люди оті диригенти?
Півгодини настроюють свої інструменти.
Той цигика, той триндика, третій дме у дудку.
Затяг мене в цю оперу, ну тебе у будку!
Попереду літня жінка нахмурила брови.
— Тихо,— каже,— увертюра, припиніть розмови.—
Та, що ззаду, огризнулась: — Теж мені культура!
Це ще треба перевірить, хто з нас увертюра.

НЕПРАВИЛЬНА ОПЕРА

Довелося перед святом Федорові й Катрі
Побувати на виставі в опернім театрі.
Катря сердиться: — Такого в жизні не буває.
Задавив Отелло жінку — і стоїть співає.
— Зарядила,— каже Федір.— Є про що балакать.
Він ще не раз ожениться. Чого йому плакать?

МЕЛОМАНИ

Сидять Федот з дружиною в театрі на плюші,
А на сцені співа тенор, чарує їм душі.
— Ой Федоте, Федоточку,— дружина шепоче.—
Спробуй його послухати, заплющивши очі.—
Заплющує Федот очі, сидить умліває.
— Правда, гарно? Правда, добре? — жіночка питає.
А як вийшов до роялю молодий музика,
Закрутилася дружина, знов Федота смика.
Нахилилася до вуха, зубками цокоче:
— Спробуй цього послухати, заплющивши очі.—
Отут уже увірвався терпець у Федота:
— Краще спробуй ти послухать, затуливши рота!

ЖІНОЧІ ПРАВА

Подивилась телевізор баба проти ночі
Та й пустилась міркувати про права жіночі:
— Ось узяти б хоч артистів. Все ж то славні люди,
А й між ними рівноправ'я не було й не буде.
Як артист ото на сцену поспівать виходить,
За собою молоденьку жіночку виводить.
Тільки публіка затихне, темно стане в залі,
Жінка сяде й починає грати на роялі.
Він же вклониться легенько, стане і співає,
І не дивиться на неї, мов її немає.
Люди плещуть у долоні, ей же ей, як діти.
Тичуть в руки і під руки співакові квіти...
А як добре все обдумать, вийде правда чиста,
Що на квіти в жінки права більше, ніж в артиста.
Скільки клавішів у неї! Всі ж то треба знати:
По якому пальцем бити, а який минати.
Так вона встає й тікає зразу ж за кулісу.

ДУМКА ГЛЯДАЧА

Сиджу я у залі та й думку гадаю:
«Чому не співак я? Чому не співаю?
Чому мені голосу, боже, не дав?
Я вивчив би пісню, і довго б співав
Одну і ту ж саму у кожнім концерті,
Й не знав би мороки до самої смерті».
Як отаке рівноправ'я, то ну його к бісу!

ЯК ГИКАВ ФЕДОТ

У театрі в час антракту видудлив Федот
Кухлів три міцного пива — тричі по п'ятсот.
Потім сів собі в партері, голову задер.
Розгорнулася завіса. Зал затих, завмер.
Став співак біля роялю, зараз розпочне,
А Федот на всю горлянку раптом як гикне.
Хтось його легенько збоку стук об черевик,
А Федот знизав плечима: — Більш не буду. Гик! —
Ззаду хтось його за комір обережно — смик.
А Федот крутнувся в кріслі: — Вибачайте. Гик! —
Хтось йому цукерку тиче: — Киньте під язик.—
А Федот махнув рукою: — Все в порядку. Гик!! —
...Десь читав я гумореску «Як гикав Федот»,
А із залу хтось як гаркне: — Пошлий анекдот! —
І до того ошелешив той критичний крик,
Що сказав я з переляку: — Більш не буду. Гик!

ЧОМУ БУКВИ РІЗНІ

Зі стіни гласить афіша, що КОНЦЕРТ СЬОГОДНІ.
В ній зазначені артисти рядові й народні.
— Чому, татку,— спитав хлопчик,— букви у афіші
Одні більші, другі менші, треті ще дрібніші?
— Коли крупні,— мовив батько,— то артист народний,
А як дрібні, то, напевно, не на все пригодний.
Бач, написано дрібними, що музика Баха.
Так той Бах, мабуть, між ними — найбільший невдаха.

МИРОН З МІКРОФОНОМ

Співав Мирон
У мікрофон.
Лауреатом став Мирон.
Тепер Мирон — велика цяця.
А як по правді розібраться,
То не Мирон лауреат,
А — мікрофонний апарат.

 

ГІРШЕ ВІЙНИ

Дід куняє у партері — п'єса нуднувата.
А тут раптом в третій дії як пальне гармата!
Дід у кріслі захитався, з переляку мукнув
Та об крісло об переднє головою й стукнув.
— Пройшов,— каже,— без контузій усю Вітчизняну,
А від п'єси отакої інвалідом стану.

ТРАГЕДІЯ

Подивились у театрі нову п'єсу люди.
Довго потім про ту п'єсу говорили всюди:
— Це трагедія велика, а не просто драма.
Що такого драматурга народила мама.

В ТЕМНІМ ЗАЛІ

Жінка смика чоловіка: — Нахилися нижче.
Перед нами он дівуля спить, аж носом свище.—
Чоловік увесь затрясся, засичав: — Іди ти!
Треба було задля цього ще й мене будити.

НОВА П'ЄСА

Стрепенулася завіса, тихо розійшлася.
В темнім залі все завмерло. П'єса почалася.
Здоровенний, широченний стіл стоїть на сцені,
А за ним сидять мужчини — інженери, вчені.
Йде нарада. Йдуть дебати. Виступи. Питання.
Так минула друга дія. Так пройшла й остання.
Люди ляпнули в долоні й розішлись помалу.
Лиш дідок один лишився, не пішов із залу.
Молоденька білетерша мовила старому:
— Вибачайте, що турбую. Час уже додому.—
Той поглянув — пусто в залі. Розійшлися люди.
— А концерту після зборів,— запитав,— не буде?

 

УДАРНИК

Шепче Маркові Одарка на концерті джазу:
— Я не чула ще такого гуркоту ні разу.
І чого той барабанщик так по шкурі гатить?
Може, дума, що бухгалтер більш йому заплатить? —
Марко каже: — Він, напевне, в дирижери мітить.
Як сидітиме тихенько, хто ж його помітить?

ПЛЯМА

Призначили Лаврентія Чмура
Керівником оркестру духового.
І він звелів: — Хай музика загра,
Послухаєм, куди воно й до чого.—
Гримів оркестр. Старався диригент.
І Чмур сказав: — Струменти непогані.
Мене хвилює лиш один момент:
Велика пляма є на барабані.
Візьміть бензин, та вимийте як слід,
Та замшею натріть його до блиску.—
До цього рівно вісімнадцять літ
Лаврентій Чмур очолював «Хімчистку».

ГАВРИЛОВА ПІСНЯ

Гаврило пісню написав. Кирило склав мотив.
На піаніно пісню ту артист відмолотив.
Гаврило трохи заробив. Кирило трохи теж.
— Обмиєм, друже, успіх свій?
— Обмиємо, авжеж! —
Сидів Гаврило за столом. Кирило — поруч з ним.
Носив гірку офіціант талантам молодим.
Гаврило випив не одну, й Кирило — не одну.
І власну пісню затягли, гули на всю пивну.
Гаврило дискантом лящав. Кирило басував.
А більше пісню ту ніхто й ніколи не співав.

 

РАПОРТОМАНІЯ

Чинодралик, як і всі справжні бюрократи,
Вмів добряче звітувать і рапортувати.
А крім того, десь навчивсь рипать на гармонії,
То й одержав керівний пост у філармонії.
Там-то він і показав керівну натуру!
Щоб в єдиному строю повести культуру,
Від артистів став приймать звіти по вокалу,
Заставляв рапортувать у кінці кварталу:
— Стій на сцені, як струна, не здвигни плечима,
Я у залі — ти мене пожирай очима.—
Співаків намуштрував, взявся за афіші.
— Вимагаю, щоб слова в них були точніші.
Відтепер писати слід
Не КОНЦЕРТ, а ТВОРЧИЙ ЗВІТ.

І пішли за звітом звіт, масові концерти.
Замість того щоб співать, стали горла дерти.
Відмуштрований артист вийде й репетує,
Він не просто виступа, він вам рапортує.
А бувало, як співак збився чи зірвався,
Чинодралик лютував: — Зарапортувався...
Гей, прославте, співаки, світлу ту годину,
Коли витурять таких із мистецтва в спину!

 

ЕЛЕКТРОННА МУЗИКА

Вибігли з гітарами хлопці симпатичні.
За собою кабелі тягнуть електричні.
По боках динаміки, ззаду трансформатори.
Вдарили по струнах акомпаніатори.
Захарчали горла, загарчала музика,
Наче давлять Бобика, наче луплять Тузика,
А соліст підскакує, обмотавшись дротом,
Мікрофон тримаючи просто перед ротом.
Пильно придивляються до соліста люди,
Чи йому не вставлено штепселя нікуди.
Корчиться і морщиться явно не до діла.
Може, в нього пробка десь перегоріла?
Може, треба кликати електромеханіка?
Годі грати, хлопці, бо почнеться паніка!

ЛЮБИТЕЛЬ КЛАСИКИ

Пішов до театру Мефодій
Послухать класичних мелодій.
А там у буфеті розсівся,
Свіженького пива напився,
Жував бутерброди помалу,
Аж доки спізнився до залу.
Зайшов, а на сцені вже жінка,
Назвавши ім'я піаніста,
Говорить врочисто і дзвінко:
— Дев'ята рапсодія Ліста! —
І сумно промовив Мефодій:
— Спізнився на вісім рапсодій...


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов