v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - службова драбина.



МУДРІСТЬ КАР'ЄРИСТА

Несподіване питання виникло у сина:
— Що це, тату, означає — службова драбина? —
Батько мовив: — Сам ти знаєш, є драбини різні —
Мотузяні, дерев'яні, кам'яні й залізні.
А службову лиш абстрактно уявити можна.
По ній здатна підійматись людина не кожна.
Треба пнутись від землі
Все на вищі щаблі.
Бо на кожному щаблі
Різні цифри і нулі.
На найнижчих і зарплата
Скромнувата, малувата,
А коли щаблі повищі —
Там і триста, і півтищі.
Пам'ятай, що є чини
Різної височини:
Чин над чином, чин під чином
Розмістилися вони.
На початку ти, синок,
Скромний матимеш чинок.
Нагинай низенько спину
Та все думай про драбину.
Як високі йдуть чини,
Ти їм двері відчини.
Раз відчиниш, два відчиниш —
В більші вискочиш чини.
Лізь, синочку; вище,
Пнися на горище.
На драбині так сиди:
З рівним собі — рядом,
До начальника — лицем,
До підлеглих — задом.
А крім того, ще, будь ласка,
На весь вік затям урок:
Всі начальники, синочку,
Дечим схожі на жінок.
Говори їм компліменти,
А про себе думай так: «Ти начальник?
Я — придурок. Я начальник? Ти — дурак!»
І таке сказав ще татко:
— Щоб рівнесенько і гладко
У житті стелився шлях,
Розбирайсь не тільки в людях,
Розбирайся і в столах.
Ти заходиш в кабінет.
Хто у ньому — не секрет.
Якщо стіл стоїть фанерний,
Значить, чин сидить мізерний.
Як широкий і блищить —
Значить, більше щось сидить.
Коли має гарнітура —
То солідна вже фігура.
А коли у кабінеті два столи у формі «Те» —
Там такий сидить, що лапті майже кожному сплете.

 

ПРО РОБОТУ КЕРІВНУ

Ох, нелегко працювати на роботі керівній!
Скільки клопоту, мороки, неприємностей на ній!
Рядовий з роботи прийде, сяде й грає в доміно,
Чи з дружиною своєю йде дивитися кіно.
День мине — спокійно ляже та й хропе собі вночі.
А у того в керівного дум усяких тисячі —
Про об'єкти, та проекти, та проведення нарад.
Доки все обметикуе, то і сам собі не рад.
Через це у мене часто думка треться в голові —
А чому ж ніхто з начальства не тікає в рядові?
І від думання такого народилась байка.
Ось вареників, буває, наварить хазяйка.
Покладе їх у макітру, кусень масла вкине
Та макітрою тією вгору-вниз як двине!
То вареник який-небудь і впаде додолу.
Ніхто ж того вареника не бере з-під столу.
Там його ухопить кішка чи розтягнуть кури.
Значить, випав той вареник із номенклатури.
Через це в номенклатурних є негласне гасло:
Що б з тобою не стряслося — падай тільки в масло!

БЕЗ НАЧАЛЬНИКІВ НЕ МОЖНА

Що б про нас не говорили, що б там не казали,
А по кількості начальства всіх ми перегнали.
Є начальники над тими, що обід готують.
Є над тими, що дороги в місті асфальтують.
Є начальники над тими, що залізо плавлять.
Є начальники над тими, що олію давлять.
Є начальники над тими, що в цехах працюють.
Є над тими, що в ансамблях гопака танцюють.
Є над тими, які грають на віолончелях.
Є над тими, які крутять дітей в каруселях.
Є начальники над тими, що ставлять фонтани.
Є начальники над тими, що пишуть романи.
Є усюди — в родбудинках і на кладовищі.
Є над кожним начальником начальники вищі,
Як над кожним офіцером є ще й генерали.
По кількості начальників ми всіх перегнали.
Все це можна закруглити думкою ясною,
Але знайте, що начальство є і наді мною.

СИНОК

Оббивати чорним двері увійшло у моду.
А за тими за дверима сидить син народу.
У приймальні під стіною від вікна до входу
Натопталось щонайменше сорок душ народу.
Раптом — брязь! — у телефоні задзижчала кнопка.
Син народу з кабінету вилетів, як пробка.
Підкотилася до ґанку дорога машина,
І помчався син народу до вищого сина.
Люди ждали-виглядали та й пішли додому.
Не діждалися в синочка сорок душ прийому.
Є такі, що на трибунах звуть себе синами.
А до крісел як дорвуться, то стають чинами.
А яка ж то осоружна бісова личина,
Що нікого знать не хоче, крім старшого чина!

ДЕФОРМАЦІЯ

Йдуть по місту демонстранти, спів і сміх лунає.
А Вавило рукавами сльози утирає.
— Перестаньте,— люди кажуть,— що ви за чудило?
— Я не плакати не можу,— хлипає Вавило.—
Давно вже я хотів бачить голову райради,
Попросити допомоги, доброї поради,
Та він мене за три роки не прийняв ні разу.
На заступників спихає, нема, каже, часу.
То я, коли на трибуні голову побачу,
Надивитися не можу, від радості плачу.

КІНДРАТІВ КАБІНЕТ

Кіндрат у главку працював,
Займав посаду невисоку,
Але квартирку добру мав —
Із двох кімнат — і жив нівроку.
Як поталанило Кіндрату,
Як став по службі вгору йти,
То перебрався в іншу хату —
Не з двох кімнат, а вже з п'яти.
Вже є в Кіндрата й кабінет,
А в ньому Леніна портрет.
Тепер у тому кабінеті
Читає книжечку Кіндрат:
Як Ленін щастя дав планеті
І мав квартирку з двох кімнат.

ТОВСТИЙ І ТОНКИЙ

Стрілись повний і худий, обидва Федоти.
Перший главком заправля, другий — без роботи.
— Я тебе,— сказав гладкий,— улаштую в главку
Сотні дві, а може, й більш будеш мати ставку
— Ні, я звик,— сказав худий,— жити скромно й просто.
З мене вистачить і сто, й навіть дев'яносто.
— Та ти що? — гукнув гладкий.— В тебе не всі дома!
Щоб одержувати сто, треба мать диплома.

РАДІСТЬ

Устав раненько Федір Ступа,
Лап за живіт — немає пупа.
В лікарню мчить, у двері гупа.
— Біда! — кричить.— Немає пупа! —
Професор Ступу оглядає:
Що за дива? Таки немає...
А той кричить, ногами тупа:
— То як же буду я без пупа? —
Професор глянув у анкету
Та й мовив Ступі по секрету:
— Деформувався ваш живіт,
Бо ви з дипломом агронома
Засіли в тресті «Продсолома»
Та й сидите вже двадцять літ.
До столу так себе приперли,
Що непомітно й пупа стерли.
Бувайте, голубе! Привіт!

ПРИЧЕП

Жив та був собі Лука.
Мав Лука дружка Федька.
Вгору йшов Лука по службі,
А дружка тягнув по дружбі.
І ходив Федько, як біс,
Теж по службі ріс та й ріс.
Всюди швендяв за Лукою,
Не давав йому спокою,—
Як за трактором причеп:
На охоту, в ліс, і в степ,
І на гору, і у балку,
За грибами й на рибалку.
І прожив прекрасно вік
На причепі чоловік.

КЕРІВНИЙ ПАНЬКО

Видно, люди мало знали спритного Панька
Та й обрали головою нашого МК.
А Панько бідовий дядько, буйна голова:
Позбирає членські внески й тут же пропива.
І дружків тепер потягся за Паньком косяк,
Переважно з тих, що люблять випить на дурняк.
Тільки ж масляна не вічно навіть і в кота.
Ревізор Панька застукав.
— Гроші де? — пита.—
З ким розтратив? З ким розтринькав? Не чекай біди.
Грошенята до копійки в касу поклади.
Узяла лозинку жінка, а Панько дрючка
Та й погнали продавати на базар бичка.
А бичок як розженеться та Панька — під бікі
Міг би вбити, окаянний, якби той не втік.
У житті воно ведеться так споконвіків.
Ти при владі — тобі раді, в тебе сто дружків.
А коли ти похитнувся, полетів з поста,
То й бичок уже на тебе задира хвоста.

ПУРГЕН

— Чого ви крутитесь весь час? —
Начальник гримнув на Якима.—
То в коридор, то знов назад,
Аж мерехтить перед очима.—
Яким начальнику сказав:
— Я вас люблю, тому й страждаю.
Жалілись ви: живіт болить,
Так я за вас пурген ковтаю.
Моя любов така свята,
Що не жалію й живота.

СМІХОВИНА

Як почав начальник главку «видавати» анекдоти,
Розсмішив своїх підлеглих, всі іржать, як ідіоти.
Лиш один стоїть скривившись, треться-мнеться біля столу.
— А до тебе не доходить? — хтось смикнув його за полу.
Той сердито огризнувся:
— Я сюди приніс заявку.
І чого мені сміятись, коли я не з цього главку?

КОНТРУДАР

На підлеглого начальник розізливсь та й каже:
— Свинарем вам тільки бути. Ото діло ваше.—
А підлеглий тихо мовив:
— Вам би гірше стало,
Бо потрапили б, шановний, під моє начало.

МОНПАНСЬЄ

Леденці купив Іван ті, що у коробці.
Ходить смокче й примовля: — Подивіться, хлопці,
Як це кляте «лампасе» злиплося у купу.
Неможливо роздовбать, хоч клади у ступу.—
Повертає монпансьє, крутить на долоні.
— їй же право, тут усе, як у нас в районі.
Позлипалося отак все начальство к трясці:
Там брати, а там свати,
Там — дружки по пляшці.
Ось і спробуйте — підіть наведіть порядок:
Одного підковирнув — зачепив десяток.

ГОРОШИНКА

— Чом це так воно виходить? — запитав Петра Андрій.—
Никодим он тридцять років на роботі керівній:
То інспектор, то директор, То керуючий, то зав.
А чому ж це я в начальство ще ні разу не попав?
— Поясню,— Петро всміхнувся.— Ти дивуєшся дарма.
Справа в тому, що у тебе горошиночки нема.
Попроси в дочки люстерко, обдивися свій язик.
Він у тебе невертлявий і товстий, як черевик.
А язик у Никодима має форму не таку.
Він легкий, як горошинка в міліцейському свистку.
Никодим перед начальством не сопе і не мовчить,
А щебече соловейком та цвіркунчиком сюрчить.
Язичок у нього в роті то танцює, то скака.
А тобі якраз бракує отакого язика.

ОКРЕМА КВАРТИРА

Теща рада, діти раді, і дружина рада:
Прийшла вранці листівочка, виклика райрада.
Подався я до райради, заходжу в кімнату.
Зайняв чергу під дверима, либонь, двадцять п'яту.
Переглянув разів десять вчорашню газету...
І ось уже відчиняю двері кабінету.
А там сидить симпатичний молодий мужчина.
— Ваше прізвище? — питає. Говорю: — Калина.
— Так ось,— каже,— товаришу, на вулиці Миру
Виділяє вам райрада окрему квартиру.—
Я ушам своїм не вірю, протираю очі.
Вісім років ця хвилина снилася щоночі.
А мужчина тягне далі: — Як ініціали?
— Б. М.,— кажу, і коліна дрібно задрижали.
— Б. М., значить,— розглядає чоловік бумажки,
А у мене вже по спині бігають мурашки.
Взяв шпаргалочку мужчина, ставить збоку риску.
— Якщо Б. М., то ви,— каже,— у іншому списку.
Знов забилося у мене серце, як у пташки.
Вже не можу відірвати ока від бумажки.
А мужчина строго каже: — У село Роздори
Поїдете з бригадою збирать помідори.
— Помідори у Роздори? — кліпаю очима.
— Ні, пробачте,— схаменувся молодий мужчина.—
Ось цей список. Значить, точно. На вулиці Миру
Виділяє вам райрада окрему квартиру,—
Загойдались перед зором вікна, двері, штори.
— То давайте ж,— кажу,— ордер на ті помідори...
— Що ви мелете дурниці? — скривився мужчина.—
Помідори вже зібрали, товариш Калина.—
...Повернувся я додому. Сиджу біля столу.
Наковтався валер'янки та ще й валідолу.
Бодай його взяла трясця, тупого чинушу,
Що споганив мені радість, отуманив душу!

ЛАДОНЬКИ-ЛАДУСІ

Ріс онучок симпатичний в доброї бабусі.
Вчила хлопчика старенька робити ладусі.
Гарну казочку розкаже, дасть малому моні,
А воно їй так потішно плеще у долоні.
Дядько гордий та поважний виріс із онука.
Не минула йому марно бабина наука.
Як начальство виступало, він найдужче ляпав.
А рука ж яка у нього! Не рука, а лапа.
Краще всіх умів робити ладоньки-ладусі
І по службі йшов угору завдяки бабусі.
А тепер пора настала для таких тривожна.
Не дають долоням волі — вляпатися можна...

ШПАРГАЛКА

Готувався виступати на нараді бюрократ.
Добирав для нього дані цілий тиждень апарат.
Він увечері шпаргалку прочитав, пробубонів
І засунув у кишеню габардинових штанів.
Вранці вийшов на трибуну, набурмосився, як біс.
Звичним рухом у кишеню за шпаргалкою поліз.
Лапав, мацав, нагинався, руку сунув аж до дна:
Що за диво? Де шпаргалка? Де поділася вона?
Бюрократ водички випив, щоб звучав сильніше бас,
І сказав: — Нові успєхи, безусловно, є у нас.
А чи сильні ті успєхи, чи внушительні вони,
Доложити вам не можу, бо надів не ті штани.

ЯШКА З БУМАЖКОЮ

Коли слово надається
Керівному Яшці,
Він виходить на трибуну
Й чеше по бумажці.
Так старанно вимовляє,
Аж зубами клаца.
Як зіб'ється — починає
Знову із абзаца.
Хай підлога в залі трісне,
Хай хоч стеля репне,
Хай на голови присутнім
З неї люстра гепне,
Яшка оком не закліпа,
Не здвигне плечима,
Бо, як п'явка, до бумажки
Прикипів очима.
Хай трибуна загориться,
Спалахне сорочка,
Впертий Яшка не пропустить
Жодного рядочка.
Він додому як приходить,
То й дружині Глашці
«Дай поїсти чого-небудь»,—
Чеше по бумажці.
Уночі дружина Глашка
Має з ним мороку.
Він кладе собі ліхтарик
І бумажку збоку.
А забуде їх покласти,
То всю ніч бурмоче,
І не знать, чого він просить
І чого він хоче:
Чи водички дати склянку,
Чи компоту чашку?
Неможливо без бумажки
Зрозуміти Яшку.

Є ТАКІ ХАЗЯЇНИ...

Як повіяв навесні
Свіжий теплий вітер,
Клим картоплі посадив
Два десятки відер.
Він, до речі, на город
Не вивозив гною,
Хоч роками у дворі
Гній лежав горою.
Восени дружина й Клим
Узяли лопати
Й подалися на грядки
Урожай збирати.
Як копали, берегли
Кожну картоплинку.
— Скільки відер узяли? —
Клим питає жінку.
В жінки світиться в очах
Щастя невимовне:
— Два десятки відер є
Ще й одне неповне!
Клим потилицю шкребе,
Аж тріщить волосся:
— Звідкіля ж у нас відро
Зайве узялося?

Не дивуйтеся цьому
Телепню й незграбі.
Є такі «хазяїни»
В ширшому масштабі.
Пропадають на дощах
Добрив цілі гори,
А у них наради йдуть,

Лекції та збори:
— Обіцяєм! Доб'ємось!
Досягнем врожаю! —
Гала-ла, гала-бала...
Без кінця і краю.
А як зважать урожай,
Кліпають очима:
Він точнісінько такий,
Як у цього Клима.

ЗАСТАРІЛА ПРИКАЗКА

Бюрократу кажуть люди:
— Баба дівкою не буде.
А він сумнівається,
Хитро посміхається:
— Як дадуть вказівку,
Зробим з баби дівку!


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов