v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 



Павло Глазовий - студентські усмішки.



ЧОМ ТАК ЛЮБЛЯТЬ МЕДИЦИНУ

Запитали у Федота:— В чім воно причина тут,
Що так сильно рветься молодь у медичний інститут?
— Річ у тім,— сказав Федот,—
Що ученим став народ.
Не якимось там письменним,
А по-справжньому ученим.
Взять би наше хоч село.
Як воно колись жило?
В когось труди заболіли, чи там спина, чи нога,—
На печі було погрівся, і казали: помага.
А тепер, як захворів,
Всяк спішить до лікарів,
Лікарі ж на те й учені,
Щоб писати бюлетені,
Що в Грйцька, мовляв, коліт,
У Панька— радикуліт,
У Омелька і Мусія
Почалась гіпертонія,
А у Федора — цироз,
А у Тихона — склероз,
А у п'яного Матвія
В голові шизофренія.
Ми колись, без лікарів,
Говорили б, що здурів...
Ці хвороби, ясна річ,
Вже не вилікує піч.
Тут потрібні вже пілюлі, і таблетки, й порошки.
А добра цього в аптеках повні ящики й мішки.
Все ж то треба прописать,
Що давать, куди вливать,
Що для чого й після чого, з чим, коли і як вживать;
Хто б же тут без лікарів
Розібратися зумів?
В цьому бачу я причину і знаходжу в цьому суть,
Чом Тепер у медицину просто хмарою пливуть.

 

ЧОМУ ГОГА ПРОВАЛИВСЯ

Коли ішли екзамени в однім інституті,
Зустрілися дві матусі, сердиті й надуті,
— Ой, голубко, провалився мій синочок Гога,
Бо приймав екзаменатор, що вірує в бога.
Ганяв Гогу по програмі, довго з ним возився,
А як Гога вийшов, кажуть, вій перехрестився!

НЕХОРОША МУЗИКА

Іде парубок учитись у консерваторію.
Дід обняв його та й каже: — Хай щастить, Григорію!
Так тепер у нас ведеться, що як ти з талантом,
Можеш стати, ким захочеш, навіть музикантом.
Я люблю пісні і танці, всякі Інструменти.
Не подобаються, синку, тільки диригенти,
Що в артистів під носами палкою махають.
Не люблю, коли з-під палки грають і співають.

КОНКУРС

Баба каже: — Я читала вчора у газеті,
Що великий конкурс буде в університеті.
І не знаю, що то значить, поясни, будь ласка.—
Дід сердито відмахнувся: — Це вже давня казка.
Нині молодь дуже сильно рветься до науки,
То й вигадують для неї всякі закарлюки.
Прибувають тисячами хлопці і дівчатка,
А учитись потрапляє лиш одне з десятка.
І виходить не екзамен, а важке змагання.
Тут і горе, тут і сльози, і розчарування.
Он горобчиків табунчик скаче біля тину.
Я візьму у той табунчик крихту хліба кину.
Хто меткий, той крихту згріб,
Буде їсти білий хліб,
А хто зазівається —
В кізяках копається.
Так ото приблизно, бабо, й конкурс відбувається.

 

СТРАШНІ ЗНАННЯ

Прийшов студент четвертий раз складати сопромат.
Хвилин п'ятнадцять щось молов — і все було не в лад.
Професор мовив: — Ну, гаразд, поставлю трійку вам.—
Студент на місці остовпів, не вірячи ушам. —
Невже я витримав? Невже? — професора спитав,
А той до нього нахиливсь і тихо прошептав:
— Я ваших знань уже боюсь.
Це я не витримав. Здаюсь!

ЖИВА ГРАМАТИКА

Зайшов студент до сусіда Якова Підкови.
— Позич на ніч граматику англійської мови.—
А той каже: — В мене книжки такої немає.
Мене, друже, в такім ділі жінка виручає.
Вона в мене поліглотка аж три мови знає.
А студент йому благально заглядає в очі:
— То позич мені хоч жінку. Ну, хоч на півночі.

МОЛИТВА

Кепсько вчився Льовка Смик,
Бо гуляти сильно звик:
Раз, явившись на екзамен, примостивсь він у кутку
І почав шептать молитву. Ось послухайте, яку:
— Отче наш, іже єси
На високих небеси!
На екзамені важкому дух мій падший вознеси.
З неба, господи, спустись.
У доцента воплотись,
Начертай мені четвірку і ласкаво посміхнись.
А бухгалтерам звели,
Щоб стипендію дали
І давали нині й прісно, до грядущих поколінь,
Регулярно, до копійки і без фокусів. Амінь!
Бідний Льовка! Провалився. Знов тиняється з «хвостом».
Бо забув, коли молився, осінить себе хрестом.

ЗВІДКИ ГРОШІ У СТУДЕНТА

Сказав студент товаришу: — В тебе три костюми.
Звідки грошей стільки маєш? Це ж великі суми.—
А товариш посміхнувся, глянув хитрувато.
— Я хороші гроші маю, бо пишу багато.
— Що ж ти пишеш — вірші, прозу? Подаєш в журнали?
— Та ні, батькам листи пишу, щоб грошей прислали.

ЖЕНИХ

Пише студент батькам своїм: «Скоро я женюся.
Є у мене наречена. Звуть її Маруся.
Чи на вроду вона гарна, сказать не беруся.
Шліть чотири карбованці, я з нею знімуся».
І відписав йому батько: «Дорогенький сину!
Посилаю тобі грошей тільки половину.
Нехай зніметься Маруся, і буде прекрасно.
Твою пику ми й без фото уявляєм ясно».

 

ПАНСЬКІ ЗАМАШКИ

Водив студент свою милу в саду по алеї.
— Може, підем води вип'єм? — запитав у неї.
Під ларьочком тихо мовив: — Чистої по склянці.
Та скоріше наливайте, спішимо на танці.—
Мила щепче: — Я не хочу чисту воду пити.
Невже в тебе нема змоги з сиропом купити?
— Ех, синьора,— мовив хлопець,— лихо мені з вами.
На такій, брат, оженися, то пустить з торбами...

СМІХ І СЛЬОЗИ

Напосіли на студента лихо та біда:
Неборак англійську мову втретє вже склада.
То хіхікне, то всміхнеться — не поможе ж- плач.
— Посміхаєтесь,— говорить сумно викладач.—
Ну, якщо на сміх вас тягне, то скажіть мені,
Як «сміятись» по-англійськи? Знаєте чи ні? —
А студент повісив носа, сумно так зітха.
— Як сміятись по-англійськи? Просто: ха-ха-ха...

ЦИВІЛІЗОВАНИЙ ОМЕЛЬКО

Під ларьочком Гнат, Антон і Омелько з ними.
Дудлять сивий самогон банками скляними.
Мимо них пройшов араб в білому береті,
Що навчається у нас в університеті,
Кібернетику вивча й інші дисципліни —
Недарма ж сюди прибув з дальньої країни.
До ларка він підійшов, попросив з поклоном
Півчарчини коньяку і заїв лимоном.
— От слабак, із чарки п'є,— Гнат Омелька смика.
А той каже: — Що ти хоч... То ж людина дика.

У КИЄВІ НА ПОДОЛІ

Йшов професор і зайшов у якусь крамницю.
В касу глянув і уздрів свою випускницю.
Привітався і сказав: — Я прошу пробачення.
Ми ж, здається, на село вам дали призначення.
— Але ж ви учили нас,— мовила дівиця,—
Що між містом і селом стерта вже різниця.
Я й подумала собі: як нема різниці,
То нащо мені село? Житиму в столиці.

НА ЕКЗАМЕНІ

Взяв студент квиток зі столу, непомітно сплюнув.
— Хрін старий, уївся,— шепче.— Знов свиню підсунув.—
А професор із-за столу, із другого краю:
— Повторіть, що ви сказали. Я недочуваю.

 

ЛЬОВКА БЛИН

Водний технікум скінчив Льовка Блин і з ходу
Влаштувався у ларку продавати воду.
Як з роботи в перший день повернувсь додому,
Мати ахнула: штани злиплися на ньому.
— Лопнув,— каже,— в мене кран, воював з потопом,
Докрутився, доки впав у відро з сиропом.—
Мати плаче: — Чи тобі вилізло, дурному?
І чому учили вас в технікумі тому?
— Там такі учителі,— огризнувся Льова.—
Все про воду нам товкли, про сироп — ні слова.

БОСИЙ СТУДЕНТ

Цілий рік студент провчився майже без просвітку
Та й приїхав відпочити до батьків улітку.
Вклала мати сина спати з дальньої дороги.
— Що він тільки,— каже батько,— узува на ноги.
Обносився, обтріпався, посіклось на шкурки.
Колись отак узувались безпритульні вурки.
Взяв смолу він, дратву й шило ще й циганську голку,
Довів якось черевики синові до толку.
Син уранці підхопився, скочив на підлогу.
Що за диво? Не налазить черевик на ногу.
Батько збоку утішає: — Не журися, хлопче.
Нога в тебе чималенька, за півдня розтопче.—
Син хитає головою: — Думали б хоч трішки.
Нащо було зашивати нові босоніжки?

 

ДИПЛОМ

З вірменського гумору

Мав сина гордий багатій.
То був не син, а божа кара —
Картяр, гуляка, лиходій,
Ледачий бовдур і нездара.
Не шкодував грошви татусь,
Не полишав синочка в скруті,
А той, не дуючи і в ус,
Сім літ учився в інституті.
І ось одержувать диплом
Він скаче в місто скакуном.
Спинився кінь біля воріт.
Студенти збіглися веселі.
Лакей гуляки, сивий дід,
Диплом виносить на тарелі.
Зареготав багацький син,
Старого ляснувши по спині:
— Неси диплом іще один —
Моїй чудесній конячині.—
Старий віддав йому чолом:
—Розумно зволили сказати.
Якщо ослу дали диплом,
Чому ж коневі теж не дати?

ВЕРЕДЛИВА ДІВЧИНА

В драматичному театрі — блиск і красота.
Кучерявого студента дівчина пита:
— Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки?
Сидимо тут біля люстри, наче павуки.
Звідсіля я бачу сцену, ніби з літака...—
А студент: — Ну й вередлива ж,— каже,— ти яка!
Зачекай, ось я з тобою у кіно піду.
Там сидітимеш ти в мене в першому ряду.

ДЗВОНАР

Накрутив Данило номер,
Взявши трубку в руку,
І гукнув:—Здоров, друзяко?
Двигаєш науку?
Щось давненько ми з тобою Зайця не стріляли...
Там на іспитах мій Генка
Недобрав три бали.
Поцікався, в чому справа,
Що за неув'язка.
Він учитися повинен.
Розберись, будь ласка.—
Тут і крапка. Хтось зуміє
Іспити всі скласти,
А по конкурсу не зможе
В інститут попасти,
Бо відніме в нього місце
Тим дзвінком Данило,
Бодай його головою
Об стіну дзвонило!

МУЗИКАЛЬНИЙ ЖОРЖИК

Інтермедія

У нас кожен, любі друзі,
Може вчитися у вузі.
Тільки вчись відмінно
Та працюй сумлінно —
І здійсняться твої мрії неодмінно.
Але є ще мазуни, вусаті й безвусі.
Їх у вузи пропихають родичі й матусі.
То знайомством, то дзвіночком
Прочищають шлях синочкам.
Тож послухайте, будь ласка, цікаву історію:
Як вступав один з таких у консерваторію.
Живуть собі мама й татко,
А у них росте дитятко.
Щоб ішло усе як слід,
Послідовно, по порядку,
Нагадаєм, що дитятку,
Не дванадцять, не тринадцять,
Не п'ятнадцять, не шістнадцять,
А сімнадцять повних літ.
Є вже й вусики у сина:
Одна зліва волосина,
Друга справа волоєииа.
Ще й чуприна, як щетина,
Чуб стирчить сюди й туди.
Звисли баки на всі боки,
І на вуха, і на щоки.
Не хлопчина, а картина.
«Мальчик» — хоч куди!
Зростом Жора вище татка, тягнеться угору.
Татко й мама без угаву вихваляють Жору:
— Ах, яке дитятко!
— Вундеркінденятко!
— Ану, Жорочко, сідай,
На роялі духу дай!
Вшквар для татка і матусі
«Веселые гуси»!
Мама слуха, умліває,
Татко сльози утирає.
— Як нам здорово везе!
Ти не Жора — Жорж Бізе!
— Ти не Жоржик —
Справжній Дворжак!
Ти Россіні, ти Гуно...
— Оце іменно воно! —
В Жори мама меломанка така, що крий боже!
Полонез від майонеза відрізнить не може.
Татко друзям дзвонить,
Мама балабонить:
— Ах, у Жорочки талант!
Він природний музикант.
— Він талантів повен. Грає, як Бетховен.
— Вміє грати Жора Мінора й мажора.
Знає всі бемолії і де яка павуза.
— Може вальса вшкварити не гірше за Стравуса.
Знає всі арпеджії, техніку й теорію.
— Поможіть пропхати Жору у консерваторію!

...Ось іде цей вундеркінд по консерваторії.
Входить гордо, як герой, до аудиторії.
Посміхаючись привітно, попросив його доцент:
— Станьте тут. Назвіть, будь ласка, ваш любимий інструмент.
— Плоскогубці!
— Це технічні. А музичні?
— Інструменти знаю різні:
Дерев'яні і залізні,
Чорні, нікельовані,
Мідні й поліровані.
— Назвіть дерев'яні.
— Скрипка, бубон і тромбон,
Радіола й патефон.
— А мідні?
— Самовар.—
Радий Жора зуби скалить,
Посміхається й доцент
— Поговоримо давайте про оцей ось інструмент.
З яких частин рояль складається
І як що називається?
— Ги-ги-ги...
— Що «ги-ги»?
— Рояль має три ноги:
Дві ноги з фасаду,
А третя позаду.
У роялі є педалі,
Є клавуші і так далі.
— А конкретніше, що далі?
— Струни, мека і педалі...
— Яка мека? Може, дека?
— Може, дека, може, бека...
Хто там його розкумека?
— З інструментами все ясно.
Ви їх знаєте прекрасно,
Але досить жартувать.
Попрошу тепер славетних композиторів назвать.
— Римський-Корсаковський,
Щедрін-Салтиковський, Глінка, Ломоносов,
Леонід Утьосов.
— Ви не поспішайте. Далі називайте.
— Тихонников-Хренников,
Сметана, Бернес, Огінський-Полонез,
Бальзак, Рамо,
Козак і Шамо...
— Ви, шановний, чули дзвін,
Та не знаєте, де він.—
І сказав сердито Жора, вийшовши з кімнати:
— Ми ще з ними в другім місці будем розмовляти! —

...Нині мама підіймає білі ручки вгору:
— Завалили, провалили, заганяли Жору.
Поналазили в мистецтво дурні й дилетанти.
Через них і пропадають істинні таланти...—
А татусь, убитий горем, за наказом жінки
Написав міністру скаргу—тридцять три сторінки!

ГАРЯЧА ФІЛОСОФІЯ

Не боялася дівулька ні лайки, ні бійки.
Закінчила десять класів на нещасні трійки.
Але в мами є знайомий в університеті.
— Будеш ти на філософськім вчитись факультеті! —
Та, явившись на екзамен, ляпнула дівуля,
Що жив колись на Вкраїні філософ Каструля...
І сказав екзаменатор, вставши із-за столу:
— Я вам радив би вступити в кулінарну школу.
Закінчила та дівулька курси кулінарні.
Пече тепер пиріжечки і оладки гарні,
Порядкуючи на кухні рукою твердою,
І не плутає каструлі зі сковородою.


>

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов