v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 

Історичні пісні

перейти до історичних пісень...


Герої пісень цього жанру — історичні особи, славні подвиги яких викарбовувалися в народній пам’яті. Скупі відомості про визначні події найдавніших часів можна одержати з літописів, пізніше — з наукових книг, дані в яких точніші, але й сухіші. В пісні усе паче оживає, наповнюється звуками і барвами.

Найдавніші пісні долинули до нас із XV сторіччя, з часів турецько-татарського лихоліття, пожеж, руїн: «стару неньку зарубали, а миленьку в полон взяли...» («За річкою вогні горять»). Проте й за тих часів, і пізніше розорені, розтоптані ординською кіннотою люди не принижувались до того, щоб з хлібом-сіллю просить змилування у ворогів:

— Бодай турки і татари того по діждали,
Щоби наші побережці з хлібом виходжали!

Навіть жінки брали в руки зброю, захищаючи рідний край. Пісня «Славний город Ведмедівка» повідає, як ведмедівська попівна «сімсот турків-яннчар з коней повалила». Зрозуміло, що справа тут не в названій цифрі, а в поетичному відображенні кривавої боротьби ведмедівців з напасниками.

Таке ж символічне число назване у пісні про вірного соратника Богдана Хмельницького — Івана Богуна:

Ой наточив Іван Богуй невірам вина —
Та було їх сорок тисяч, а тепер нема!

Про одчайдушного Данила Печая, завзятого Максима Кривоноса— героїв визвольної війни 1648-1654 рр., можливо, склали пісні їхні сподвижники, настільки живо і яскраво вимальовуються їхні постаті. Оспівані у піснях і герої повстання 1768 р., названого Коліївщиною Залізняк, Гонта, Гнат Голий. Протягом трьох віків карається народним презирством зрадник Сава Чалий («Ой був в Січі старий козак»),

...Хвилюються на пагорбах дозрілі жита, черкають серпами женці, а розігнувши натомлеиі спини, бачать, як увесь видолинок наче зацвів червоними маками — то йде запорізьке військо; женці що здалека впізнають молодцюватого Дорошенка, що веде народ; доброго посмішкою проводжають бувалого в бувальцях Сагайдачного, що йде собі, не поспішаючи, і розкурює свою знамениту люльку («Ой на горі да женці жнуть»).

Як з найближчим другом ділиться з вами своїм горем Устим Кармалюк, що, наголодувавшись, намерзнувшись у сибірських казематах, витерпівши їм людські муки, позбувся кайданів, але й у себе вдома потрапив у неволю. Тільки рідній людині можна виповісти те, що гнітить серце: «Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу, як згадаю про їх долю, сам не раз заплачу».Як наївно-довірливо звучать його слова про намагання встановити справедливу рівність для всіх: «Я багатих розбиваю, бідних награждаю, а так гроші розділивши, сам гріха не маю» («Повернувся я з Сибіру»),

Особливості народних історичних пісень дуже точно визначено у М. Гоголя: «Історик не повинен шукати в них вказання дня і числа битви або точного пояснення місця... Але коли він захоче пізнати справжній побут, стихії характеру, всі найтонші відтінки почуттів, хвилювань, страждань, радощів описуваного народу, коли захоче вдихнути дух минулого віку, загальний характер всього цілого і кожного окремого, то він буде задоволений цілком: Історія народу розкриється перед ним у ясній величі».

У друкові українські народні пісні вперше з’явилися у російських виданнях кінця XVIII — початку XX сторіччя. В 1819 році вийшов перший збірник українських пісень М. Цертелєва і серед них — одна історична пісня, а в збірнику М. Максимовича «Малоросійські пісні» їх уже було близько двадцяти. В 1874- 75 рр. вийшло фундаментальне видання В. Антоновича і М. Драгоманова «Історичні пісні малоруського народу». Історичні пісні друкувались також у збірниках Д. Яворницького та Б. Грінченка. З радянських видань найбільш відомими є «Українські народні думи та історичні пісні», дослідження М. Рильського «Героїчний епос українського народу» та «Історичні ніспі», що вийшли в багатотомній серії «Українська народна творчість».

Історичні пісні надихали багатьох поетів, драматургів, прозаїків, зокрема ряд віршів Т. Шевченка побудовано на сюжетах і образах історичних пісень. У повісті Марка Вовчка «Кармелюк» знаходимо цитати з історичних пісень про У. Кармелюка. В кінокартині «Богдан Хмельницький» (за п’єсою О. Корнійчука) звучать фрагменти народних історичних пісень про самого Богдана та його бойових побратимів— Кривоноса, Нечая, Богуна та ін.


перейти до історичних пісень...


Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов