v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 

 

Колядки та щедрівки

перейти до колядок та щедрівок...


Колядки та щедрівки — пісні, що були важливою складовою чистиною колись розгорнутого обряду зустрічі Нового року. Виконувався обряд в період зимового сояцевороту (з 24 грудня по 6 січня).

Вчені гадають, що колядування й щедрування своїм походженням сягає и епоху патріархально-родового суспільно-економічного устрою. Протягом віків обряд видозмінювався, поступово включалися нові компоненти, але основний його смисл залишався тим самим: силою слова і обрядових дій сприяти добробутові селянської родини, пророкувати і вірити у здійснення побажань удачі у веденні господарства, рясного врожаю на полі і в саду, гарного приплоду худоби на оборі.

Походження назви «колядка» остаточно не вияснене, хоч новорічні пісні, об'єднувані цим поняттям, відомі більшості народів Європи. Назва «щед­рівка», що збереглася тільки на Україні, точніше проявляє призначення цього виду пісенності: накликати щедрість природи величальними піснями.

Колядували хлопці, ходячи по дворах із саморобною зіркою, іноді — у супроводі перевдягнених Малапки, кози, ведмедя, солдата. Якщо їх запрошували до хати, вони розігрували сценки з народної вистави, яка пер­вісно переслідувала ту ж мсту, що й пісні напророкувати добробут у гос­подарстві («Де коза ходить, там жито родить, де коза ногою, там жито копою, де коза рогом, там жито стогом»), а пізніше перетворилися на святочну розвагу. Зібрані під час колядування подарунки складали почастуяок на спільній вечері молоді.

Щедрували в новорічну ніч переважно дівчата; в перший день нового року головну роль одержували діти: вони ходили по хатах з «засівалками» чи «носипалками», посипаючи навколо себе зерном, і виголошували коротенькі мі |ішики-побажання, які часто мали гумористичне забарвлення.

В колядках і щедрівках на повну силу буяє народна фантазія, бажане видає­ться за дійсне; яскріє казковий світ, де навіть звичайні побутові речі світять­ся золотом і сріблом, де панує розважливість, розум, добро і злагода, де всі заможні й веселі — господар такий ясний і красний, як місяць, його жона — IIк сонце, діти — як зірки.

Традиція нагромадила цикли однотипних пісень: величання господарю, його дружині, хлопцям, дівчатам, вдовам, бабусям. Окрему групу становлять колядки й щедрівки жартівливого й пародійного характеру.
ІЗажанням возвеличити господаря викликане часте порівняння його з «королем», «царем», «боярином», «паном» — ці поняття в народному тлума­ченні є узагальненим образом благополуччя, а не кастової приналежності.

Тому й співають господареві, вихваляючи його хазяйство: «Нема такого коня і в самого короля, нема такого меча і в самого пан и ч а» (!). Слухаючи ] пісню, навіть убогий селянин бачив себе статечним хазяїном, труди якого і увінчані достатком — він сидить за тисовим столом, застеленим килимом, а на ; ньому — щедрі наїдки: «пшеничний хліб», «риба у мідяних горщиках»...і

Босонога дружина хазяїна теж ставала на мить уявною власницею «лися­чої шуби», «шовкового пояса», «чобіток за два червінці». Величальні пісні , славили її розум, доброзичливість, домовитість. У колядках дівчині підкрес- 1 лена її незвичайна краса, скромність, працьовитість; хлопець показаний як надія сім’ї, захисник рідного краю, переможець ворогів, він нерозлучний із своїм бойовим конем, котрий «море перескочить і стремен не вмочить». -

При всій гіперболізації і фантастичності у колядках та щедрівках про­глядає реальний грунт. Обрії фантазії в них не такі вже й неосяжні, під райдужним, позолоченим, уквітчаним серпанком бачимо деталі звичайного селянського побуту.

З бігом часу в цей традиційний жанр народної поезії включалися згадки про історичні події, про часи, коли доводилось усім миром відбивати ворожі напади, коли орачі ставали воїнами і йшли «до султана кайдани ламати, братів визволяти». Але й тут домінує думка про мирну хліборобську працю: «Турка ізвоюєм да насієм два лани жита, третій пшениці...»

Переважна більшість колядок і щедрівок мають таку композицію: заспів, основний. текст, приспів (у щедрівках найчастіше «щедрий вечір, добрий вечір») і закінчення — поколядь.

У заспівах найчастіше вказувалося на місце дій: «А в лісі, лісі», «А в луж­ку», «А в саду, да й винограду», «У полі, в полі», «Гей, при дорозі», «На ріці, на бистренькій», «Ой за горою, за кам’яною». Поколядь виконувалася і як окрема пісня, але її основний мотив — прощання з господарями, услав­лення їх, прохання почастувати за віншування — були логічним завершен­ням будь-якої колядки:

А за сим словом — бувай здоров,
Бувай же здоров, пан господарю,
Не сам з собою, із газдинею,
Із газдинею, зо всею челядкою,
Із синоньками, із доненьками.
Гей, дай же, боже, і на двір щастя,
І на двір щастя для худобочки.
Гей, дай же, боже, один стіг вівса,
Один стіг вівса — вже коляда вся!

Цей багатий художньою образністю пісенний жанр здавна привертав до себе увагу збирачів і дослідників українського фольклору. Колядки та щедрівки пуб­лікувалися у багатьох виданнях, починаючи із збірників М. Максимовича, В. За- лєського, Я. Головацького, ї. Вагилевича. Двотомний збірник, спеціально при­свячений, цьому жанру, видав В. Гнатюк. Найбільш значні теоретичні дослі­дження належать О. Веселовському, О. Потебні, І. Свєнціцькому, О. Дею.

В наш час колядування, щедрування й засівання збереглися подекуди і відроджуються як        звичай висловлювати добрі новорічні .по­
бажання.


перейти до колядок та щедрівок ...

 

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов