Жартівливі пісні

Одна гора високая

Одна гора високая,
А другая низька...
Одна мила далекая,
А другая близька.
У цієї близенької
Воли та корови,
А в тієї далекої
Та чорнії брови.
У цієї близенької
Воли поздихають,

Заспіваймо пісню веселеньку

Заспіваймо пісню веселеньку
Про сусідку молоденьку,
Про сусідку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!

Ой, сусідко, сусідко, сусідко,
Позич мені решітко, решітко:
Я си муки потрясу, потрясу,
Завтра вранці принесу, принесу!

Заспіваймо пісню веселеньку
Про венгерку молоденьку,
Про венгерку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!

Ой венгерко, венгерко, венгерко,
Позич мені люстерко, люстерко:
Я си вуса підкручу, підкручу,
Завтра вранці доручу, доручу.

Заспіваймо пісню веселеньку
Про жіночку молоденьку,
Про жіночку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!

Маю жінку молоду, молоду
Не пущу і по воду, по воду:
Могла би ся втопити, втопити,
Мусів би ся женити, женити.

Заспіваймо пісню веселеньку
Про мандрівця молоденького,
Про мандрівця заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!

Ой, дівчино, не вір ми, не вір ми,
Бо я хлопець мандрівний, мандрівний:
Я мандрую тут і там, тут і там,
Подобаюсь дівчатам, дівчатам.

Кину кужіль на полицю

Кину кужіль на полицю,
Сама піду на вулицю.
Нехай миші кужіль трублять,
Нехай мене хлопці люблять.
На вулиці дудка пищить,
Мене мати на піч тащить.
На вулиці скрипка грає,
Мене мати не пускає.
—Іди, дошо, не барися,
За ворота та й вернися.
—Що ж то мені за гуляння
За ворота та й вертання!
Оце мені погуляти —
Сім день дома не бувати,
Сім день дома не бувати,
Хліба й солі не з’їдати.

Очерет лугом гуде

Очерет лугом гуде,
Сова річкою бреде.
Підіймає сова крильця,
Виглядає чорнобривця

Чорнобривець іде,
На добридень дає:
— Добридень тобі,
Бо ти жінка моя.

Бо ти жінка моя,
Бо ти любка моя,
Бо ти любиш мене,
Бо ти підеш за мене.

—Я й не жінка твоя,
Я й не любка твоя,
Я й не люблю тебе,
Я й не піду за тебе.

Бо ти тонкий та високий
Ще й поганий, косоокий
Ще й без верхньої губи,
Як цілуєш, видно зуби.

Такий стан, як у баби,
Такі очі, як у жаби,

Такі вуса, як у рака, і
А сам рудий, як собака.

Такі вуса, як у рака,
А сам рудий, як собака,
Ще й на ногу налягаєш,
Бо на плечах горба маєш.

Чи я, мамцю, не доріс,
Чи я, мамцю, переріс?
Чи не врублена хата,
Що не люблять дівчата?

—Ні, ти, синку, і доріс,
І ти, синку, переріс,
І дорублена хата,
Лиш не люблять дівчата.

Піди, синку, до криниці
Та й напийся водиці,
Так любитимуть дівчата,
Любитимуть молодиці

—А я йду і бреду
По коліна в лободу,
А я піду до дівчини,
Що хороша на виду.

Чи не той то Омелько

Чи не той то Омелько,
Чи не той то Омелько,
Що жне жито помаленьку?

Цілу жменю до смерку,
Цілу жменю до смерку
Жне Омелько в холодку.

Він нажав півснопа,
Він нажав півснопа
Та й хвалиться, що копа.

Він нажав цілий сніп,
Він нажав цілий сніп
Та й говорить — десять кіп.

А як сяде за обід,
А як сяде за обід —
Із Омелька ллється піт.

Він за мною упадає,
Він за мною упадає
Ще й сватати обіцяє.

—Іди геть, іди проч,
Іди геть, іди проч,
Голівоньки не мороч.

Ти ледачий, наче пень,
Ти ледачий, наче пень:
Жменю жнеш за цілий день.

А мій милий роботящий,
А мій милий роботящий:
Він ударник настоящий.

Ой поїхав за снопами, за снопами

Ой поїхав за снопами, за снопами,
Сидить дівка під копами, під копами.
Я на неї задивився, задивився —
Полудрабок уломився, уломився.
Ой не жаль би мені воза, мені воза,
Коли б дівка була гожа, була гожа!
А то руда та погана, та погана,
Та й та воза поламала, поламала!
—Хоч я й руда та погана, та погана,
Так у мене батько багач, батько багач!
Сірі воли на оборі, на оборі,
А на шиї в мене дукач, в мене дукач!
—Нехай тебе чорти знають, чорти знають
Із твоїми багачами, багачами!
Воли твої поздихають, поздихають,
Ти ж погана и з дукачами, з дукачами!

Ой там, на товчку, на базарі

Ой там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам.
Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого залигала
Та и повела на базар,
До терниці прив’язала.
Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць,
Стали думать і гадать,
Що за цього мужа дать.
А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати:
Сорок коней вороних
Ще й сто рублів золотих,
Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возиться,
А з грошима треба носиться,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться.
Він насіє, наоре
Ні для кого, для мене,
Ти мій милий, серденько,
Пожалію я тебе.

Черевички

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені черевички, ось вони, на мені,
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Я не буду голубом звати,
Я й не буду правду казати.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені на спідничку, ось вона, на мені,
Щоб я його голубом звала...
і т. д.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені хвартушину, осі вона, на мені,
Щоб я його голубом звала...
і т. д.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені сорочину, ось вона, на мені,
Щоб я його голубом звала...
і т. д.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені хусточку, ось вона, на мені,
Щоб я його голубом звала..,
і т. д.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені нагаєчку, ось вона, по мені,
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Тепер буду голубом звати,
Тепер буду правду казати.

Про Купер'яна

Зібралася кумпанія
Невеличка, але чесна,
Їдні сіли по один бік,
Другі сіли по другий бік,
Купер’ян-цехмейстер над соломою.

Зібралися ми та всі тутечки
Не прості люди — все реміснички:
То писарі, то малярі,
То ковалі, то слюсарі,
То музики, то дзвонарі,
То шевчики, то крамарі,
Виновари й пивовари,
Купер’ян-цехмейстер над соломою.

Біжить Ганна ще й Тетяна —
Страшать батька Купер’яна,
Біжить Ганна ще й Данилко:
—Тікай, татку, куди видко,
Ось мамуня йде —
Всім біда буде!

Одні кажуть: — Іскриймося!
Другі кажуть: — Признаймося!
Один каже: — Сидім тихо!
Другий каже: — Буде лихо!
А Купер’ян каже: — Якось-то буде!