v
 

Головна


Анекдоти
про студентів
  про блондинок
  про міліцію
  про тещу
  про еротику
  про українців
  про дітей
  про політиків
  про комп'ютери
  про лікарів
  про спорт
  про горілку
  про тварин
  про жінок
  про водіїв
  про армію
  про інше
 
Гуморески
  Остап Вишня
  Павло Глазовий
 
Народна творчість
 
Українські пісні
 
Привітання
  день народження
  8 березня
  весілля
  річниця
  новонародженим
  новий рік
  різдво
  колядки
  щедрівки
  великдень
  день армії
  день матері
  день Валентина
 
Фото дівчат
 
Прикольні фото
  еротичні
  спорт
  звірі
  автомобілі
  карикатури
  різне
 
Відео
  автомобілі
  спорт
  еротика
  падіння
  тварини
  переляк
  прикольно
  діти
  камеді
  95-й квартал
  віталька
 
Відеокліпи
  Тіна Кароль
  Руслана
  Софія Ротару
  Настя Каменських
  Альона Вінницька
  Кузьма Скрябін
  Avril Lavigne
  Shakira
 
Скачати ігри...
 
Грати онлайн...
 
Заробіток на сайті
 
Написати адміну...
 
Друзі сайту
   
 
   
 
Нотатки про українську музику
   
 
 
 
 
 
 

 

Пісні про кохання

перейти до пісень про кохання...


Хоч би про що йшлося у ліричній йісні, нона завжди зворушує щирістю й безпосередністю. ЇЇ творцям властиве конкретно-образне мислення, вони говорять про те, що їх хвилює, викликає радість чи смуток; в ліричних піснях яскраво вимальовується вдача людини: задерикувата чи покірна, вперта чи поступлива, сварлива чи лагідна. Крізь призму почувань однієї людини передається характер цілого народу. «Мені завжди здається,— писала Леся Українка, — що коли де можна побачити вдачу народу, то се скоріше в ліричних піснях та в коломийках». Про коломийки поговоримо окремо, а тут від­значимо тільки, що тематика і настроєвий діапазон родинно-побутової лірики дуже широкі, а співзвучність із загальнолюдськими переживаннями забезпечила їй всенародну любов і незгасаючу популярність.

Перші публікації української народно пісенної лірики належать до XVIII ст. (у збірниках російських пісень М. Чулкова, В. Трутовського, І. Прача та ін). Починаючи з XIX ст. родинно-побутова лірика публікується регулярно. До найбільш відомих досліджень, цього жанру належать: дисертація О. Бодянського «Про народну поезію слов'янських племен», праці І. Франка, О. Потебні, М. Лисенка, у радянський час —К. Квітки, Д. Яворницького, А. Кінька, О. Дея.

***

Пісні про кохання становлять найбільший масив родинно-побутової лірики. В них передаються усі перипетії відносин двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя любити і бути любленим, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених і покинутих, і гадки про одруження, про майбутню долю.

Глибоке й сильне почуття підказує звичайній селянській дівчині слова, повні хвилюючої поезії. Виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. Для неї від миленького кращого немає, бо в нього все гарне: «любая розмова», «та що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає!», навіть його сліди їй дорогі: «Та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок»...

В уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червону калину, чорноброву, пишну,— «ой як вона заговорить — як у дзвін задзвонить, ой як вона заспіває — село розлягає».

Одним з найпоширеніших мотивів у піснях про кохання є мотив розлуки.
І  це не випадково: період розквіту фольклорного, зокрема пісенного мистец тва XV—XVII ст. був часом лицарської звитяги, далеких походів, запеклих боїв. Цю національну особливість побуту української молоді тонко підмітив М. В. Гоголь, відзначивши, що тоді молоді люди «бачились між собою най коротший час і потім розлучалися на багато років. Роки ці минали для жінок в журбі, в чеканні своїх чоловіків, коханих, які промайнули перед ними в своєму пишному військовому вбранні, як сон, як мрія. Від того кохання їх етао надзвичайно поетичним» '.

Поетичним символом української пісні стала «дівчина з легенди» — Маруся Чурай. Сьогодні опубліковано понад двадцять пісень, приписуваних народній поетесі, що жила й творила у XVII ст. Документально історичність особи Марусі Чурай поки що не підтверджено. Тому все, що стосується її долі, межує з легендою. Народній співачці присвячено немало художніх творів та досліджень, серед них відома поема Л. Костенко. «З пісень, які безумовно належать Марусі Чурай, найбільш відомі «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на череш­ні», «Засвистали козаченьки», «Котилися вози з гори» ".


перейти до пісень про кохання...

 



Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ»



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Підтримайте сайт

Український сайт розваг


НОВИНИ

 
 
 
  Украина онлайн
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов